Відмінності між версіями «Янош Кадар»

128 байтів додано ,  10 років тому
м
нема опису редагування
м (робот додав: an:János Kádár)
м
[[fileФайл:János Kádár (fototeca.iiccr.ro).jpg|thumb|Янош Кадар]]
'''Янош Кадар''' (''János Kádár'') ([[26 травня]] [[1912]] - — [[6 липня]] [[1989]]) - — сталініст, керівник соціалістичної Угорщини з обмеженим суверенітетом (1956-19881956—1988). Ставленик СРСР після Угорської Революції 1956, організатор страти прем'єр-міністра Імре Надя. Провів у країні помірковано-ліберальні господарські реформи, допустивши функціонування елементів ринкової економіки. За надумані подвиги та з пропагандистською метою удостоєний звання [[Герой Радянського Союзу]].
 
== Біографія ==
 
Янош Кадар - — позашлюбна дитина Борболи Черманек, невільниці словацько-угорського походження, та солдата Яноша Крецінгера. Дитинство майбутнього угорського лідера пройшло в скруті і злиднях. [1] Уродженець хорватської Рієки (тоді вільне місто Фіуме) у складі Транслейтанія, що входила до складу Австро-Угорщині, за тодішніми законами рідного міста був зареєстрований при народженні під італійським ім'ям Джованні Черманек.
 
=== Комуністична спокуса ===
 
1918 у віці шести років переїхав з матір'ю до Будапешта. Як кращий учень класу в початковій народній школі отримав право безкоштовно вчитися у Вищому початковому міському училищі. Однак з 14 років він був змушений залишити школу, був підсобним робітником, а потім механіком в друкарні. У юнацькі роки захоплювався книгами, шахами і футболом. У віці 16 років Янош Черманек переміг на відкритому шаховому турнірі, влаштованому комуністичною профспілкою перукарів, і був нагороджений угорським перекладом книги Фрідріха Енгельса «Анти-Дюрінг», яка, за його власним визнанням, зробила його стихійним марксистом і навіть "«змінила спосіб мислення"» [2] .
 
Переконаний сталініст, Черманек за пропозицією місцевого єврея Яноша Фенакеля вступив у вересні 1931 в "«громаду ім. Свердлова" -» — забороненої Федерації комуністичної робітничої молоді (KIMSZ), комсомольської організації нелегальної Компартії Угорщини, отримавши підпільний призівисько - — Барна ( «Шатене»). Наступний псевдонім Черманека - — Кадар ( «Бондар») - — 1945 офіційно став його прізвищем. У листопаді 1931 він залишився одним із так званих «п'ятисот сміливих» - — членів нелегальної сталіністської Компартії, яка діяла всупереч законам Королівства Угорщина.
 
=== Міжвоєнна Угорщина ===
 
Членство в Компартії відбилося на долі Кадара: кілька разів затримувався владою за звинуваченнями в незаконній агітації та нелегальної політичної діяльності. 1933 секретар ЦК Комсомолу Кадар заарештований і засуджений на два роки тюремного ув'язнення. У в'язниці організував голодування, за що був переведений в Сегед до в'язниці суворого режиму Чіллаг, де зустрів свого майбутнього політичного супротивника Матьяша Ракоші. Тоді ж Кадар зрадив радикальному комуністичному руху, "«дотримуючись лінії Єні Ландлера"», і вступив 1935 у Соціал-Демократичну партію Угорщини, очоливши осередок СДПВ в VI районі Будапешта.
 
=== Дезертир ===
 
Під час Другої світової війни Янош Кадар не заперечував проти союзу сталінського СРСР та нацистської Німеччини. Фактично, війну перебув формальним учасником "«руху опору"» в Чехословаччині. Згодом комуністична пропаганда поширювала чутки, що ніби він створив антинімецький Угорський Фронт, але ніякої діяльності "«фронту"» ніхто не зафіксував. 1941-19421941—1942 його формально приписали до Пештського комітету Комуністичної партії Угорщини; 1942 введений до складу ЦК, а 1943 обраний секретарем ЦК КПУгорщини.
 
Зрештою, у квітні 1944 він утік до Сербії, де був заарештований за дезертирство. У листопаді 1944 знову втік. У квітні 1964 комуністична пропаганда почала робити з Кадара "«видатного борця з нацизмом"». У доволі комічну кампанію включився СРСР, який нагородив його за "особистий внесок у справу боротьби з фашизмом у роки Другої світової війни Янош Кадар Указом Президії Верховної Ради СРСР було присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№  11218).
 
=== Співпраця з сталінським СРСР ===
 
Після окупації Угорщини військами СРСР, агент НКВД Кадар обраний депутатом Тимчасового національних зборів, а також членом Політбюро ЦК Угорської комуністичної партії (УКП), а 1946 - — заступником генерального секретаря ЦК УКП. Паралельно у квітні 1945 року - — серпні 1948 був секретарем Будапештського міськкому партії. У березні 1948 головував в комісії з об'єднання ВКП і Соціал-демократичної партії, а 5 серпня 1948 став міністром внутрішніх справ. У цей час Кадар беззастережно підтримував сталіністську модель держави, спровокував арешт Ласло Райка, звинуваченого в тітоізмі та антирадянській діяльності.
 
Згодом скромний партієць Кадар перетворився на потенціального суперника лідер угорських сталіністів Матьяша Ракоші. Він почав демагогічно висловлюючись на користь розширення особистих прав і свобод громадян Угорщини та обмеження "«ракошістського терору"». У квітні 1951 року Кадар знятий із займаного ним поста керівника відділом партійних і масових організацій ЦК ТУП. Незабаром арештований, сам звинувачений в тітоїзмі, оголошений Ракоші «зрадником» і поміщений в концтабір. На свободу вийшов лише в липні 1956 року - — завдяки частковій десталінізації в СРСР.
 
=== Профспілковий лідер ===
 
Призначений першим секретарем відділення Угорської партії трудящих (УПТ) в індустріальному XIII районі Будапешта. Активно заграє з профспілками і стає одним з найпопулярніших угорських політиків, член уряду Імре Надя, якого згодом підступно віддасть на страту. Спочатку він цілком підтримував політичний курс Надя, спрямований на лібералізацію окупаційного режиму, звільнення політв'язнів, скасування цензури і залучення до державного управління дружніх ТУП політичних партій. В умовах навислої загрози радянського військового втручання після оголошення Надем прагнення виходу країни з Організації Варшавського договору Янош Кадар навіть заявив, що «ляже під перший російський танк, що порушив кордону Угорщини». 26 жовтня 1956 член Директорії, 28 жовтня - — голова ЦВК, а 30 жовтня - — міністр кабінету Надя.
 
=== Угорська революція ===
 
Проте криваві сутички в центрі Будапешта, страти активістів промосковських органів держбезпеки та загроза перемоги патріотів підштовхнули Кадара до співпраці інтервентами. Тому 1 листопада 1956 Кадар і Ференц Мюнніх через радянських резидентів утекли з Угорщини, а 2 листопада 1956 Москва вже розглядала Кадара як кандидата на нового диктатора Угорщини. 4 листопада 1956, в українському Ужгороді, Кадар зустрівся з лідером СРСР Микитою Хрущовим, який дав йому інструкції формування маріонеткового уряду. 7 листопада 1956 Кадара досатвили у Будапешт на радянських танках, а наступного дня він оголосив про заколот і узурпацію влади та званим революційним робітничо-селянським урядом.
 
Кадар, самочинно зайнявши посади прем'єр-міністра і лідера Угорської соціалістичної робочої партії, створеної замість колишньої ТВП, оголосив 15 пунктів програми. Вони передбачали збереження залежності від комуністичної Москви Угорської держави, ультиматум про складення зброї з боку сил опору, підвищення життєвого рівня населення , перегляд ідіотського п'ятирічного плану, боротьбу з бюрократією. Головне - — він погодився на розміщення в Угорщині окупаційного корпусу СРСР у числі 200,000 солдат.
 
Також Кадар оголосив свій відомий каламбур: «Хто не проти нас, той з нами», що означало амністію пасивним учасникам повстання. Її не було дотримано. Понад те, коли Імре Надь із членами уряду наважився залишити територію пос. Югославії, його заарещтували і стратили. Кадар намагався на цьому поставити крапку, намагаючись захистити рядових учасників повстання.
 
== Кадаровський "«гуляшизм"» ==
 
Незважаючи на жорсткий радянський контроль, Янош Кадар зумів здійснити ряд новаторських економічних реформ, що сприяли лібералізації економіки та зростання рівня життя населення "«вже сьогодні"». Кадар ініціював розвиток в Угорщині приватного сектора в сільському господарстві та сфері обслуговування, усунувши перешкоди для дрібного підприємництва і значно розширивши права зайнятих в колективних господарствах. Тим не менше, господарська реформа 1968, покликана підвищити ефективність економіки, була згорнута під тиском Москви - — вона боялася рецидивів опору після Празької весни в Чехословаччині.
 
З 1973 СРСР фактично за безцінь постачав енергоносії, купуючи в такий спосіб лояльність Угорщини. Завдяки Кадару, Угорщину називали «найвеселішим бараком в комуністичному таборі», а економічний лад в країні - — «гуляшізмом» ( «гуляш-комунізмом», «гуляшістскім комунізмом»; угор. Gulyáskommunizmus). Нині старша частина угорського суспільства ніби сумує за «часами Кадара», коли добробут купувався ціною обмеженого суверенітету та дешевого московського газу.
 
Кадар зробив Угорщину світовим лідером з туризму. Кількість туристів, які відвідували Угорщину, зросло в десятки разів; в країну приїжджали туристи не тільки зі Східної Європи та СРСР, а й з Канади, США та Західної Європи, які давали бюджету Угорщини значні суми. Угорщина встановила близькі стосунки з країнами, що розвиваються, беручи багато іноземних студентів. Свідченням нормалізації відносин із Заходом стало повернення американцями Святої Корони короля Іштвана I на батьківщину в 1979. Крім того, Угорщина наприкінці 1980-х стала єдиною країною ком. табору, що володіла трасою "«Формули-1».
 
Кадар зміщений зі своїх постів у травні 1988, передавши управління УСРП Карою Гросу. Помер за рік, 6 липня 1989.
 
== Загробна доля ==
 
Похований на центральному кладовищі Будапешта в «угорському Пантеоні» на вулиці Керепеші - — традиційному місці поховання видатних діячів угорської культури, науки і політики.
 
У ніч на 2 травня 2007 року, на центральному кладовищі міста Будапешта невідомими розкрита могила Яноша Кадара, а також урна його дружини. На склепі, що знаходиться поруч з могилою Кадара, залишено напис: «Убивці і зраднику немає місця в святій землі!». Натякають на рядок з пісні «Neveket akarok hallani» групи «[[Kárpátia]]». Прем'єр-міністр Угорщини Ференц Дюрчань у своєму спеціальному зверненні заявив наступне: «"У цього підлого і огидного акту немає виправдання. Це кримінальний злочин не має ніякого відношення до політики та історії. Його засудить кожна нормальна, цивілізована людина »"
 
== Джерела ==
 
* -{Gyurkó László: ''Arcképvázlat történelmi háttérrel'' (Magvető, 1982)}-
* -{Huszár Tibor: ''Kádár János politikai életrajza'' 1–21-2. köt. (Szabad Tér — Kossuth, Bp.}- 2001–20032001—2003)
* -{Huszár Tibor: ''Kádár. A hatalom évei, 1956–19891956—1989'' (Corvina Kiadó, Budapest, 2006)}- ISBN 963-135963—135-469-5
* -{Moldova György: ''Kádár János 1–21-2.'', (Urbis Kiadó, Budapest, 2006)}-
* -{Kornis Mihály: ''Kádár János utolsó beszéde'', (Kalligram, 2006)}-
* -{Roger Gough: ''Kádár János, a jó elvtárs?'' (JLX Kiadó, Budapest, 2006)}-
24 289

редагувань