Ориген: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Zimina (обговорення | внесок)
Zimina (обговорення | внесок)
Рядок 22:
Оріген пішов шляхом поєднання елементів [[християнство | християнства]] з [[платонізм]]ом. Олександрійський вчений написав велику кількість богословських творів. Трактат "Про начала" (написаний приблизно [[230]] p. грецькою мовою) відомий як перша спроба дати систематичний виклад усіх "Істин" християнства.
 
На цей виклад дуже вплинули принципи [[неоплатонізм]]у. Справа в тому, що Ориген пройшов навчання у філософській школі [[Аммоній Саккас | Аммонія Саккаса]], який мав вирішальний вплив на відомого [[філософ]]а [[Плотін]]а. Філософський підхід Оригена до трактування [[Біблія | Біблії]] виявився насамперед у алегоричному тлумаченні багатьох її положень. Саме Ориген був першим християнським [[теолог]]ом, який обґрунтовував нематеріальність [[Бог]]а, досконалість та вічність якого, на його думку, з необхідністю вимагають саме такого уявлення. Інша вирішальна властивість Бога, також уперше приписана йому Оригеном, полягає в його нескінченності. У Біблії немає такого тлумачення, але воно, по суті, випливає з положень негативної теології, яка вимагає заперечення щодо Бога всіх можливих предикатів. Використовуючи, услід за [[Філон ОлександрійськийАлександрійський | Філоном]], ці положення, Ориген наблизив поняття Бога до неоплатоністського поняття абсолюту, але разом з тим зберіг і біблійні визначення Бога як окремої особи, яка здатна бути доброю, закоханою в людство. Нескінченність божественної істоти випливає з її нематеріальності: те, що безтілесне, не може мати якихось меж.
 
Вічність Бога, доводив філософ-богослов, передбачає і вічність процесів творіння. Бог щоразу створює світ, обмежений у просторі, але, оскільки будь-який світ має не тільки початок, а й кінець — також обмежений божественною волею у часі — услід за ним Бог створює новий світ і цей процес не має кінця, бо творення має трансцендентальну суть. Наш світ, проте, має суттєву відмінність від інших, створених Богом світів, бо саме в ньому божественний Логос постає в образі людини (істоти, здатної самостійно творити добро і зло), і цим Бог проявив свою рятівну функцію — надав можливість стати необмеженою простором і часом сутністю. Людина у своїх справах має можливість стати невмирущою, приєднатися до вічного творіння світу.