Led Zeppelin: відмінності між версіями

Наприкінці року Пітер Ґрант організував гуртові тур поневеличкими невеличкиханглійськими англійських клубахклубами, сподіваючись віддати належне справжнім фанатам музикантів. Проте, ця ідея реалізувалася не повністю, оскільки гурт всюди опинявся у центрі істерії, яка переростала у масові правопорушення. З гастролями із цим альбомом гурт вперше відвідав [[Японія|Японію]], та дав благодійний концерт у [[Хіросіма|Хіросімі]].

Обкладинка альбому викликала величезний скандал. Саме через неї альбом заборонили на декілька років в [[Іспанія|Іспанії]], а також в південних американських штатах, які належать до «[[біблійний пояс|біблійного поясу]]»<ref>[http://www.dangerousage.com/householy.html Classic Rock Covers: Led Zeppelin; Houses of the Holy. Atlantic, 1973. Designer: Hipgnosis (Storm Thorgneson, Aubrey Powell)] {{ref-en}}</ref> <ref>[http://www.intuitivemusic.com/best-albums-with-nude-covers-and-the-stories-behind Best albums with nude covers and the stories behind] {{ref-en}}</ref>. Вона була оформлена за романом [[Артур Кларк|Артура Кларка]] «Кінець дитинства» (включає декілька оголених дітей, але не повністю і це нагадує людство у загальній формі)<ref>Manning, Toby. «Broad Church», [http://www.q4music.com/ Q] Led Zeppelin Special Edition, 2003.</ref>. Являє собою колаж кількох фотографій [[Дорога Гігантів|Giant’s Causeway]] ({{lang-uk|Дорога Гіганта}}), що знаходиться в [[Північна Ірландія|північноірландському]] графтсві [[Антрім]]. ПоЦими цих сходахсходами діти повзуть вгору до невидимого ідола на вершині. Моделями виступили всього дві дитини<ref>[http://www.dailymail.co.uk/pages/live/articles/showbiz/showbiznews.html?in_article_id=500606&in_page_id=1773 Solved: Mystery of the iconic Led Zeppelin album cover and its golden-haired children]{{ref-en}}</ref>. Зроблений дизайнером Обрі Пауелом із Hipgnosis (на їхньому рахунку обкладинки всіх альбомів [[Pink Floyd]]). За це оформлення гурт вів боротьбу з лейблом майже рік. Проте, це не завадило обкладинці посісти 6 позицію у рейтингу 50 найкращих обкладинок альбомів у 2003 році.

Хоча турне проходило фінансово успішно, з іншої сторони воно мало масу проблем. Його було припинено одразу після того як помер п'ятирічний син Планта Карак від ускладнення після інфекційного захворювання кишечника<ref name=hammer />. Соліст впав у тяжку депресію та більше року провів у селі. Його стан поступово покращувався після народження сина [[21 січня]] [[1979]] року. Після цього Плант провів невеличке сольне турне по клубамклубами Британії, де виконував блюзові стандарти (щоб набрати форму). Тим часом Джон Бонам потрапив в аварію: він перекинувся на автомобілі та зламав 3 ребра.

Відкриває альбом '''«In the Evening»''' ({{audio|Led Zeppelin - In the Evening.ogg|слухати}}), яка стала класичною. Більшість роботи виконав Джон Пол Джонс, який зіграв клавішну та ударну партії (вступні). Тут же [[Джиммі Пейдж|Джиммі]] використав скрипковий смичок для гри на гітарі. У створенні пісні '''«South Bound Saurez»''' ({{audio|Led Zeppelin - South Bound Saurez.ogg|слухати}}) Джиммі Пейдж участі не брав. Він дуже багато часу проводив з Бонамом, а працювали вони з пізнього вечора всю ніч до ранку. Композиція розповідає про регіон Суарез в [[Уругвай|Уругваї]]. '''«Fool in the Rain»''' ({{audio|Led Zeppelin - Fool in the Rain.ogg|слухати}}) написана в ритмах [[самба|самби]]. Ця ідея прийшла до Джиммі під час чемпіонату світу з [[футбол]]у в [[Аргентина|Аргентині]] у [[1978]] році. На те, що гурт не втратив почуття гумору вказує весела пісня '''«Hot Dog»''' ({{audio|Led Zeppelin - Hot Dog.ogg|слухати}}). У ній вокал Планта нагадує [[Елвіс Преслі|Елвіса]]. '''«Carouselambra»''' ({{audio|Led Zeppelin - Carouselambra.ogg|слухати}}) — майстерний приклад прогресивного року. Це друга поза довжинідовжиною студійна пісня гурту. Виконана у дуже незвичній манері: [[гітара]] слугувала фоном, у той час коли [[синтезатор]] грав важку мелодію. Другою класичною піснею альбому є '''«All My Love»''' ({{audio|Led Zeppelin - All My Love.ogg|слухати}}), яку Плант присвятив своєму синові Караку, який трагічно загинув у віці 5 років. Також це друга пісня, у створенні якої Пейдж не брав участі. Останній трек — '''«I'm Gonna Crawl»''' ({{audio|Led Zeppelin - I'm Gonna Crawl.ogg|слухати}}) — виконаний у стилі американського соул-[[блюз]]у кінця 60-х. Вона також частково присвячена синові Планта. Бонам відмітив цю пісню як найкращу вокальну роботу Роберта Планта.

Всі надії на майбутнє були зруйновані [[25 вересня]] [[1980]] року, коли помер [[Джон Бонам]]. За день до цього, [[24 вересня]], Бонам та асистент Рекс Кінг разом їхали на репетицію нового американського турне до ''Bray Studios''. По дорозіДорогою барабанщик «поснідав» пляшкою [[горілка|горілки]] та закусив рулетом з шинкою. У студії музикант продовжив вживання [[алкоголь|алкоголю]], а ввечері квартет відпочивав у маєтку [[Джиммі Пейдж|Пейджа]] ''The Old Mill House''. Після опівночі Бонам знепритомнів, та його віднесли нагору до ліжка. Вранці, коли [[Роберт Плант|Плант]], Пейдж та [[Джон Пол Джонс|Джонс]] вже збиралися від'їжджати, Бонам не спускався. Тоді Джонс та Бен ЛеФевр (виконуючий обов'язки гастрольного менеджера) піднялися нагору, де і побачили мертвого Бонама. Пізніше встановили, що смерть настала рано вранці внаслідок задухи, яка була викликана попаданням блювотних мас до легень, і що напередодні він випив більше 2 літрів горілки.