Юліус Вагнер-Яурегг: відмінності між версіями

Основна робота, що проводилась вченим на протязі його життя була пов'язана з лікуванням [[психічні захворювання|психічних хвороб]] викликаючи [[лихоманка|лихоманку]]. Цей підхід відомий як [[піротерапія]]. У [[1887]] році Вагнер-Яурегг дослідив вплив гарячкових хвороб на [[психоз]]и, використовуючи еризипелу та туберкулін (відкриті у [[1890]]&nbsp;р. [[Роберт Кох|Робертом Кохом]]). Оскільки ці методи лікування працювали не дуже ефективно, у [[1917]] році він використав зараження [[малярія|малярійними]] паразитами&nbsp;— метод, що дуже добре себе проявив у випадку {{lang-la|dementia paralytica}} (також знаного як «[[параліч]] божевільних»), що викликалася нейро[[сифіліс]]ом<ref>{{cite journal | author = Raju T | title = Hot brains: manipulating body heat to save the brain | doi= 10.1542/peds.2005-1934 | journal = Pediatrics | volume = 117 | issue = 2 | pages = e320–1 | year = 2006 | pmid = 16452338 |url=http://pediatrics.aappublications.org/cgi/content/full/117/2/e320}}</ref>. За це відкриття його було нагороджено [[Нобелівська премія з фізіології та медицини|Нобелівською премією]] у [[1927]] році. Його основною роботою була книга, що називалася {{comment|«''Verhütung und Behandlung der progressiven Paralyse durch Impfmalaria''»|Запобігання та лікування прогресуючого паралічу шляхом зараженням малярією}}{{ref-de}}, що вийшла в світ у пам'ятному випуску «Handbuch der experimentellen Therapie» {{ref-de}}, ([[1931]]).