Карл Густав Крейц: відмінності між версіями

Карл Густаф був наймолодшим сином Лоренца Крейца старшого та Ельзи Дюваль. Двоє з його братів стали губернаторами: Лоренц Крейц молодший і Йохан Крейц. Останній був першим представником графської гілки роду Крейц.

 

 

Коли спалахнула [[Велика Північна війна]], Крейц був [[ротмістр]]ом [[Седерманланд]]ської роти: зокрема, брав участь у переході [[Західна Двіна|Західної Двіни]] 1701 р., став майором у тому самому році, після зустрічі під [[Лаутенбург]]ом 1703 р., дослужився до підполковника Лейб-гвардійського кінного полку, а 1704 р. - до полковника та начальника штабу цього полку. Свою найзнаменитішу операцію за час війни Крейц провів 1706 р., коли під [[Клецьк]]ом розбив удвічі чисельнішого ворога, а через декілька днів завоював укріплене місто Лаковіче, після чого Карл ХІІ присвоїв йому звання генерал-майора кавалерії з прийняттям командування Лейб-гвардійським кінним полком. Після капітуляції шведської армії під [[Переволочна|Переволочною]] 1709 р. Крейца повезли в Полтаву, а потім у Москву, де він взяв участь у Великій тріумфальній ході царя. Впродовж свого тридцятирічного полону нетерпляче працював заради згуртування полонених каролінців. Після Карла Піпера, Реншильда та Левенгаупта став у 1719 р. найвищим військовополоненим урядовцем та намагався під впливом пієтизму поширити сердечніше християнство на них та на довколишнє російське населення. З двома з найвизначніших постатей пієтизму Ф. Спенером та А. Франке він перебував у пожвавленому листуванні. Після повернення у Швецію повторно одержав у 1720 р. звання генерал-лейтенанта, як це вже було в роки полону, та генерала кавалерії 1722 р., взяв під своє командування Лейб-гвардійський кінний полк та перестав обіймати цю посаду лише за декілька тижнів до своєї смерті.