Карл Піпер: відмінності між версіями

Коли спалахнула Велика Північна війна, Піпер став єдиним з кола радників, який супроводжував Карла ХІI у походах. Як шеф Канцелярії він не лише виконував прямі обов’язки Канцелярії, а й також залучався до переговорів з польськими магнатами та іноземними посланцями. Таким чином він, зокрема, уклав мир з Польщею 1705 р. і Саксонією 1706 р., а також вів після того значущі дипломатичні переговори під час перебування в Альтранштедті, зокрема, з Мальборо. Погляди Піпера на ведення війни та політичне становище, здається, полягали, швидше за все, в тому, щоб на розумних умовах створити мир на заході для того, щоб після тогоопісля напасти на царя у прибалтійських провінціях. Суперечність, яка у цьому відношенні існувала між Піпером і політикою, що проводилася, нічого не змінила в його позиціях. Піпер супроводив армію проти Росії і його як і Канцелярію було захоплено в полон росіянами в битві під Полтавою у червні 1709 р. У ційтій Великій тріумфальній ході по Москві він очолив шведських бранців. У полоні він енергійно працював для товаришів по нещастю і, зокрема, вів розлоге листування з царем та Карлом ХІІ. –

1702 р. Піпер дістав посаду канцлера Уппсальського університету, і, хоча вдалиній був у далині від Швеції, він обстоював університетські інтереси та збагатив його, зокрема, суттєвими стипендіями.