Леонтьєв Олексій Миколайович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Fed4ev (обговорення | внесок) |
Fed4ev (обговорення | внесок) |
||
Рядок 7:
Тиск на школу Виготського відчувався з кінця 20-х років. Вимушено з 1930-го по 1934-й О. М., О. Р. Лурія, [[Запорожець Олександр Володимирович|О. В. Запорожець]] працюють в Харкові, завдяки чому з'вляється [[харківська психологічна школа]]. О. М. очолює відділ дитячої та генетичної Ψ, пізніше, сектор Ψ Всеукраїнської психоневрологічної Академії, кафедру Ψ в Педагогічному інституті та відділ Ψ НДІ [[педагогіка|педагогік]]и.<br /> Повернення до Москви відбулось вже після смерті Виготського, але з тим критика та переслідування не припинились.
=== 40-50-ті роки ===
Воєнне лихоліття змусило сім'ю Леонтьєвих виїхати в Ашхабад, куди був евакуйований МДУ. Тут в експериментальному госпіталі О. М. займається проблемою відновлення бійців після отриманих поранень. Ним успішно впроваджена методика заснована на теорії формування рухів [[Бернштейн Микола Олександрович|М. О. Бернштейна]], досягнутий результат (пришвидшене поновлення бійців). Ця робота допомогла подальшому розвитку принципу діяльности, який став одним з ключових положень радянської Ψ. Після війни повертається до роботи в МДУ, якому присвятив майжевсе своє життя.
===Визнання===
Видатний організатор психологічої освіти, О. М. — декан новоствореного факультету психології [[МГУ|МДУ ім. Ломоносова]], першого в СРСР; віце-президент Академії Педагогічних Наук СРСР. Праця «Проблемы развития психики» (1963) нагороджена Ленінською премією. Ломоносівською премією відзначена книга «Деятельность. Сознание. Личность» (1975).
== Наукова діяльність ==
| |||