'''Олексій Миколайович ЛєонтьєвЛеонтьєв''' (*[[5 лютого]] [[1903]]—†[[21 січня]] [[1979]], Москва) — російський радянський [[психологія|психолог]], академік [[АПН СРСР]], один з учнів та найближчих послідовників [[Виготський Лев Семенович|Л. С. Виготського]], з 50-х рр. лідер наукової школи, яку називають школою Виготського-ЛєонтьєваЛеонтьєва.<br /> У 30-ті роки — діяч [[харківська психологічна школа|харківської психологічної школи]]. Видатний організатор психологічої освіти (декан факультету психології [[МГУ|МДУ ім. Ломоносова]], віце-президент Ак. Педагогічних Наук СРСР). Багато зробив для захисту Ψ науки у 50-ті роки.<br /> Розробляв психологічну теорію діяльности, теорію розвитку психіки тварин та людини. Наголошував на важливості зовнішніх об'єктивних факторів формування психіки. Послідовно провадив у своїх роботах офіційну марксистько-ленінську концепцію. Відомою сторінкою біографії вченого є його конфлікт з [[Рубінштейн Сергій Леонідович|С. Л. Рубінштейном]].<br /> Автор книг «Деятельность, сознание, личность»(1975) та «Проблемы развития психики» (1965) (''див. [[Порівняльна психологія]]'').<br /> Син та онук вченого є наступниками в його справі.
== Джерела ==
[http://www.psy.msu.ru/people/leontiev/ біографічне дослідження О. О. ЛєонтьєваЛеонтьєва]<br />
Психология. Словарь-справочник. Р. С. НємовНемов, — М., ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. Т. 1,2, стор. 293
