Тафсир: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: {{в роботі}} {{Іслам}} '''Тафсір''' ({{lang-ar|}} التفسير , походить від арабського слова ''"фасара"... |
Немає опису редагування |
||
Рядок 19:
[[Ат-Табарі]] (838—923), автор багатотомного коментаря, що включав у себе багато творів його попередників, виробив певною мірою компромісне рішення. Він поділив коранічні тексти на три категорії:<br />
''1. ті, які недоступні розумінню людей: їх справжнє значення відоме лише Аллахові;''<br />
''2. ті, значення яких можна з’ясувати, спираючись на традиційні роз’яснення, що походять від самого Пророка;''<br />
''3. ті, складності тлумачення яких є лінгвістичними і знімаються за допомогою філологічних знань''<br />
Прихід Аббасидів до влади і репресії проти Алідів призвели до придушення проалідської тенденції в тлумаченні Корану. Її відродження співпадає з правлінням [[Аль-Мамун]]а (813—833), який проводив проалідську політику.<br />
Полеміка навколо понять тафсір — тавіл відобразила і боротьбу [[Мутазиліти|мутазилітів]] зі своїми противниками. Перші застосовували «раціоналістичний» тавіл, алегорично тлумачили антропоморфні уявлення про божество, зафіксовані у Корані. На підтвердження своїх теорій вони вдавалися до тлумачення Корану за допомогою особистої думки ''(ат-тафсір бі-р-рай)''. Ця практика була визнана неправомірною їх противниками, в першу чергу [[Ханбаліти|ханбалітами]], прихильниками тлумачення Корану за допомогою мусульманської традиції ''(ат-тафсір бі-л-ілм)''. Тафсір цього періоду застосовувався у гострій ідеологічній дискусії про «сотвореність» і «несотвореність» Корану, що була відображенням гострого політичного конфлікту у
У рамках категорій тафсір — тавіл проходила полеміка і проти [[Суфізм|суфійських]] трактувань Корану.<br />
Релігійно-політична історія мусульманського світу відображалась у трактуваннях Корану і надалі. Зі «зникненням» останнього імамітського імама Мухеммеда ібн Хасана (873-74 р.) пов’язується поява у шиїтському середовищі низки творів, присвячених трактуванню аятів есхатологічного змісту. Діяльність ісмаїлітів також відобразилася в трактуваннях Корану.▼
▲Релігійно-політична історія мусульманського світу відображалась у трактуваннях Корану і надалі. Зі «зникненням» останнього [[Імамія|імамітського]] [[імама Мухаммед ібн Хасан|Мухеммеда ібн Хасана]] (873-74 р.) пов’язується поява у шиїтському середовищі низки творів, присвячених трактуванню аятів есхатологічного змісту. Діяльність ісмаїлітів також відобразилася в трактуваннях Корану.
Тафсір складався і мовами інших мусульманських народів. Так як переклад Корану тривалий час не допускався, то тафсіри, що супроводжували текст Корану дослівними коментарями, фактично перекладами іншою мовою, відіграли важливу роль в ознайомленні з текстом Корану мусульман, що не знали арабської мови. Пізніше в неарабському середовищі з’явилися й оригінальні тафсіри.
Мусульманська реформаторська екзегетика, що найбільше розвинулась на межі ХІХ — ХХ ст., відобразила зіткнення мусульманського суспільства з європейською філософською і науковою думкою. За допомогою трактувань до Корану екзегети намагались, з одного боку, оголосити нові наукові досягнення і соціальні уявлення передбаченими у Корані й завадити тим самим послабленню авторитету священного тексту, з іншого — внести до широкого середовища мусульманських читачів сучасні наукові уявлення, зробивши їх одночасно прийнятними в контексті традиційних релігійно-філософських цінностей і уявлень. У своїх тлумаченнях нові екзегети спирались на традиції класичного коментування. В тафсірах Аль-Кавакібі (1849—1903), Тантаві Джаухарі (1862—1940) та їм подібних можна зустріти найрізноманітніші матеріали: від антиколоніальної та антиімперіалістичної полеміки до науково-популярних описів будови клітини і сонячної системи.
| |||