Simon and Garfunkel: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Xqbot (обговорення | внесок)
м робот змінив: pl:Simon & Garfunkel
Немає опису редагування
Рядок 21:
У 1957—1958 роках на початку своєї кар'єри, перебуваючи під впливом творчості Everly Brothers, Саймон та Гарфанкел під псевдонімами Джеррі Лендіс (''Jerry Landis'') та Том Граф (''Tom Graph'') записали сингл «Hey Schoolgirl», для фірми «Big Records», який став досить великим хітом. Незабаром Гарфанкел повернувся до коледжу, а Саймон став виступати як соло-виконавець. 1964 року вони знову зібрались разом і записали альбом «Wednesday Morning, 3 А. М.», до якого ввійшла акустична композиція «The Sound Of Silence». Однак цей альбом, як і перші виступи дуету ''Simon & Garfunkel'' у нью-йоркських клубах «Folk City» та «Gaslight», був зустрінутий дуже прохолодно. Незадоволений Саймон вирушив до Британії, де якраз розпочався бум фолк-року, і знову почав виступати та записуватись без партнера. Тим часом продюсер з фірми «Columbia» Том Уолф вирішив видати нову версію балади «The Sound Of Silence», додавши партії електрогітари та ритм-секції. Наприкінці [[1965]] року ця пісня стала хітом номер один у США, а Саймон та Гарфанкел відновили роботу в дуеті. На початку [[1966]] року з'явився їх черговий, і цього разу гарно прийнятий лонгплей «The Sound Of Silence», а композиції «Homeward Bound» та «І Am A Rock», що входили до альбому, стали великими хітами по обидва боки Атлантики. Simon & Garfunkel завдяки своїм творам з суспільною тематикою здобули велике визнання, а особливо у студентському середовищі, їх черговий сингл «the Dangling Conversation» став майже найсмішливішим творінням дуету, стосовно тексту, тому не дивно, що цей твір не потрапив до Тор 20. Також не меншою ознакою артистичної відваги дуету був записаний через рік лонгплей «Parsley, Sage, Rosemary & Thyme», на якому вони запропонували різноманітні за настроєм композиції, від серйозної «For Emily, Whenever І May Find Her» до безтурботної повної життя «59th Street Bridge Song (Feelin' Groovy)».
 
[[1968]] року після виходу двох непоганих, але які мляво продавались синглів «At The Zoo» та «Fakin* It», Simon & Garfunkel записали музику до фільму Майка Ніколаса «The Graduate». Найкращим хітом з цієї звукової доріжки стала пісня «Mrs. Robinson», яка принесла дуету всесвітню славу. Того ж року з'явився черговий альбом «BoodendsBookends», до якого ввійшли такі відомі композиції, як «Save The Life Of My Child», «America» та «Old Friends».
 
[[1969]] року вийшов максі-сингл «The Boxer», який здобув великий комерційний успіх по обидва боки океану. Цей класичний сьогодні твір, також з'явився на найкращому альбомі дуету «Bridge Over Troubled Water» (ця платівка протрималась у британському чарті триста три тижня). Заглавний твір з цього альбому, який вирізнявся оригінальним аранжуванням і чудовим ритмом, відразу став великим хітом. Натомність у чудових переробках різних стандартів — «Keep The Customer Satisfied», «Cecilia» та «El Condor Pasa» — відчувався вплив музики госпел. Однак у той час, коли альбом окупував вершини чартів, непорозуміння між членами дуету призвели 1969 року до його розпаду.