Водська мова: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 7:
У 1848 році було 37 водських сіл, 1942 — 23. У ХІХ ст. — 5 148 осіб (1848). Нині кількість мовців визначають у межах 50-60 осіб. Під час останнього перепису населення РФ (2002 рік) водянами назвали себе 73 особи, з них 56 живуть у містах, 17 — у сільській місцевости. Усі дво- і тримовні (знають російську, іжорську). Остання «ваддя», яка не знала російської, жила у Другу світову війну — і тоді жінці було 92 роки.
У 1930-ті роки під час створення писемності для міноритарних мов для водської не було створено окремої писемності. Відтак весь навчально-виховний процес відбувався на [[іжорська мова|іжорській мові]]. [[Сталінські репресії|Сталінські репресії]] забрали чимало носіїв водської мови. У післявоєнний час багато водян не змогли повернутися до рідних сіл та селищ - вони лишилися відірваними від місць компактного проживання носіїв мови. Після [[Друга світова
== Діалекти ==
| |||