Іконографія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Erud (обговорення | внесок) Перенаправлено на Іконопис |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
#Redirect [[Іконопис]]
Mozilla/5.0 (Windows; U; Windows NT 5.1; ru; rv:1.9.2.9) Gecko/20100824 Firefox/3.6.9 - Build ID: 20100824153629
На даний час, під наукою «іконографія» слід проводити розрізнення між іконографією як спеціальною історичною дисципліною, яка слугує допоміжною наукою у вивченні історії, та іконографією як дисципліною церковного спрямування, яка займається дослідженням ікон.
ІКОНОГРАФІЯ ЯК СПЕЦІАЛЬНА ІСТОРИЧНА ДИСЦИПЛІНА
Іконографія - спеціальна історична дисципліна, яка досліджує виконані живописними, скульптурними або графічними засобами зображення осіб, подій, місцевостей. Предметом дослідження іконографії (від грецьк. – зображення, пишу) є особливий тип джерел, в який інформація зафіксована у вигляді зображень. Об’єктом дослідження іконографії виступають твори живопису, графіки, іконотворчості, скульптури, прикладного малярства тощо. Вивчає наскельні малюнки, петрогліфи, мініатюри, гравюри, ілюстрації, картини, портрети на папері та полотні, в емалі, ікони, фрески тощо. Іконографія досліджує зображення, історію їх появи, виникнення малярства стилів у різні історичні епохи, техніку виконання, встановлює авторську приналежність творів, форми фіксації зорової інформації та методику її інтерпретації.
Іконографія розробляє теорії, прийоми та методи для визначення достовірності творів, здійснює їхнє датування, встановлення адекватність відображення дійсності та автентичності подій у наявних мистецьких творах з метою використання отриманих сукупних даних в історичних дослідженнях.
Предметна область іконографії – простежити розвиток духовної культури, світогляду, обрядів, смаків людини завдяки та через будь-який вид зображень у певний хронологічний період розвитку цивілізації, встановити адекватність взаємозв’язків малярського мистецтва із загальним цивілізаційним поступом.
Іконографія тісно пов’язана з дослідженнями інших спеціальних історичних дисциплін – біографістикою, геральдикою, генеалогією, вексилологією, уніформознавством, кінодокументознавством, фотодокументознавством, а також з соціальною психологією, мистецтвознавством тощо.
ІКОНОГРАФІЯ ЯК ЦЕРКОВНА ДИСЦИПЛІНА
Іконографія – в образотворчій культурі є схемою зображення будь-яких персонажів чи сюжетних сцен в художній християнській культурі є системою установлених правил зображення основних персонажів та подій біблійної історії.
Процес формування іконографії проходив на території християнського світу на протязі VI –VII століть. Головну роль відігравала Візантія. Постановами Вселенських соборів, які відбувалися на її території, були визначені правила зображення облич і сюжетів Священного Писання. Особливе значення мали рішення V і VІ Вселенських соборів (692 р.), за якими потрібно було замінити абстрактні символи Старого Завіту і перших віків християнства прямою репрезентацією того, що вони відображували. А першу чергу це відносилось до зображення Христа в людській подобі. Згодом, Церква намагалась зробити поклоніння іконам загальнообов’язковим і закріпити за собою монопольне право на нововведення в іконографію. Підтвердженням того служить постанова VІІ Вселенського собору (787 р.), за якою складати сюжети могли лиш отці церкви. Остаточно іконографія сформувалась у Візантії в ІХ – Х ст. після відродження іконопочитання. Були визначенні загальні правила зображення Бога, Богородиці, святих.
Література:
1. Павленко С.Ф. Джерела зображальні. Джерелознавство історії України. Київ, 1998.
2. Кондаков Н.П. История Византийского искусства и иконография по миниатюрам греческих рукописей.
3. Арциховский А.В. Древнерусские миниатюры как исторический источник. Москва, 1944.
4. Мировая художественная культура. Словарь-справочник. Смоленск, 2002.
[[Файл:Example.jpg]]
| |||