Оноре Габрієль Мірабо: відмінності між версіями

З юних років Мірабо проявив себе авантюристом, мав бунтівний характер і пристрасть до веселого життя. З місця військової служби, куди його направив батько, він втік, рятуючись від обдуреної дівчини і кредиторів, які вимагали сплату боргів. У [[1772]] р. він одружився з багатою спадкоємицею Емілією де Маріньян, але шлюб виявився невдалим, подружжя незабаром розлучилося, а їх син Віктор помер в дитинстві. Поведінка сина та його марнотратство викликали невдоволення батька — маркіза де Мірабо, котрий добився домашнього арешту Оноре Габрієля у [[1773]] р. Арешт змінився засланням, а потім ув'язненням у [[замку Іф]] і пізніше у 1775 р. у [[фортеці Жу]]. У [[1777]] р. Мірабо втік із заслання разом з дружиною місцевого сеньйора, маркізою Софі де Моньє, що прихопила з собою значну суму грошей, але їх швидко зловили. Після арешту і суду Мірабо ув'язнений протягом двох років у [[Венсенському замку]] (1778-1780 рр.). Після звільнення він опротестував свій арешт, в суді блискуче захищав самого себе і врешті виграв справу.

 

 

== Публіцист та оратор ==

 

 

Ще до початку революції Мірабо був обраний до [[Генеральні штати|Генеральних штатів]] у [[1789]] р. від третього стану (буржуазії). До парламенту він був обраний від Провансу, де знайшли підтримку його вимоги про відміну станових привілеїв. У Генеральних штатах, та пізніше в [[установчі збори|Установчих зборах]] він відразу став одним з авторитетних лідерів революції. Там він брав активну участь в розробці ''Декларації прав людини і громадянина'' і також Конституції, редагував газету "Листи до моїх виборців", яка стала однією з самих популярних та читаних.

[[sv:Honoré Gabriel Riqueti de Mirabeau]]

[[tr:Honoré Gabriel Riqueti de Mirabeau]]