Феррарі (команда Формули-1): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м перейменував «Scuderia Ferrari» на «Феррарі (команда Формули-1)» поверх перенаправлення
Немає опису редагування
Рядок 14:
дебют = [[Гран-прі Монако 1950]]|
гонки = 800|
чемпіони = 15 ([[Сезон 1952 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 1952|1952]], [[Сезон 1953 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 1953|1953]], [[Сезон 1956 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 1956|1956]], [[Сезон 1958 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 1958|1958]], [[Сезон 1961 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 1961|1961]], [[Сезон 1964 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 1964|1964]], [[СезонФормула-1 — Чемпіонат 1975 Формули-1|1975]], [[Сезон 1977 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 1977|1977]], [[Сезон 1979 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 1979|1979]], [[Сезон 2000 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 2000|2000]], [[Сезон 2001 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 2001|2001]], [[Сезон 2002 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 2002|2002]], [[ Сезон-2003 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 2003|2003]], [[Сезон 2004 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 2004|2004]], [[Сезон 2007 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 2007|2007]])|
кубки = 16 ([[Формула-1 — Чемпіонат 1961|1961]], [[Формула-1 — Чемпіонат 1964|1964]], [[Формула-1 — Чемпіонат 1975|1975]], [[Формула-1 — Чемпіонат 1976|1976]], [[Формула-1 — Чемпіонат 1977|1977]], [[Формула-1 — Чемпіонат 1979|1979]], [[Формула-1 — Чемпіонат 1982|1982]], [[Формула-1 — Чемпіонат 1983|1983]], [[Формула-1 — Чемпіонат 1999|1999]], [[Формула-1 — Чемпіонат 2000|2000]], [[Формула-1 — Чемпіонат 2001|2001]], [[Формула-1 — Чемпіонат 2002|2002]], [[Формула-1 — Чемпіонат 2003|2003]], [[Формула-1 — Чемпіонат 2004|2004]], [[Формула-1 — Чемпіонат 2007|2007]], [[Формула-1 — Чемпіонат 2008|2008]])|
кубки = 16 ([[Сезон 1961 Формули-1|1961]], [[Сезон 1964 Формули-1|1964]], [[Сезон 1975 Формули-1|1975]], [[Сезон 1976 Формули-1|1976]], [[Сезон 1977 Формули-1|1977]], [[Сезон 1979 Формули-1|1979]], [[Сезон 1982 Формули-1|1982]], [[Сезон 1983 Формули-1|1983]], [[Сезон 1999 Формули-1|1999]], [[Сезон 2000 Формули-1|2000]], [[Сезон 2001 Формули-1|2001]], [[Сезон 2002 Формули-1|2002]], [[ Сезон-2003 Формули-1|2003]], [[Сезон 2004 Формули-1|2004]], [[Сезон 2007 Формули-1|2007]], [[Сезон 2008 Формули-1|2008]])|
перемоги = 211|
подіуми = 630|
Рядок 30:
 
== Склад команди ==
{{Прапор Іспанії}} '''[[Фернандо Алонсо]]''' - з [[Сезон 2010 Формули-1|2010]] року виступає за команду. Дворазовий чемпіон світу [[Сезон 2005 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 2005|2005]] та [[Сезон 2006 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 20006|2006]] років.
 
{{Прапор Бразилії}} '''[[Феліпе Маса]]''' - як бойовий пілот виступає в команді з [[Сезон 2006 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 2006|2006]] року, в якому його напарником був [[Міхаель Шумахер]].
 
Найбільше чемпіонських титулів команді Феррарі приніс великий німецький гонщик '''[[Міхаель Шумахер]]'''. Єдиний за всю історію Формули-1 володар 7 чемпіонських титулів, 5 з них він завоював разом з Феррарі (у 2000-2004 рр..). У 2006 році після перемоги на [[Формула-1 — Гран-прі Італії 2006|Гран-прі Італії]] Шумахер заявив, що покидає чемпіонат. Проте він зберігав за собою місце в Феррарі. В обов'язки семиразового чемпіона входило тестування нових спортивних машин Феррарі. У тому числі, Міхаель міг бути притягнутий до тестів формульних болідів команди, якщо це буде необхідно. На сезон 2010 року Шумахер завершив відносини з італійською командою і підписав контракт бойового пілота з командою «[[Mercedes GP]]».
Рядок 61:
Феррарі дебютувала в [[Формула-1|Формулі-1]] на [[Формула-1 — Гран-прі Монако 1950|Гран-прі Монако 1950]] з новою версією Tipo 125 з наддувом і двома досвідченими і дуже успішними гонщиками [[Альберто Аскарі]] та [[Луїджі Віллорезі]]. У сезоні 1950 домінувала команда [[Альфа Ромео (команда Формули-1)|Alfa Romeo]], вигравши всі одинадцять Гран-прі, але Феррарі вдалося перервати їхню переможну ходу у [[Сезон 1951 Формули-1|1951 році]], коли [[Хосе Фройлан Ґонзалес]] посів перше місце на [[Гран-прі Великобританії 1951|Гран-прі Великобританії]]. В [[1951|1951 році]] команда Феррарі також виграла «Міллє Мілья», але була залучена в тривалий судовий розгляд, коли Аскарі розбився об бар'єр, при цьому загинув місцевий лікар.
 
Після [[Сезон 1951 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 1951|сезону 1951]] року команда «[[Альфа Ромео]]» залишила Формулу-1, після чого збентежене керівництво прийняло правила [[Формула-2|Формули-2]] у зв'язку з браком учасників. Феррарі із задоволенням продовжив роботу над [[Феррарі-500]], яка в [[Сезон 1952 Формули-1|1952]] продовжувала вигравати майже кожну гонку, в якій брала участь, під керуванням Аскарі, [[Джузеппе Фаріна|Джузеппе Фаріни]] та [[П'єро Таруффі]]; Аскарі став чемпіоном світу, вигравши шість гонок поспіль. В [[Сезон 1953 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 1953|1953-ому]] Аскарі виграв тільки п'ять гонок, але все одно одержав ще один титул; в кінці сезону Феррарі вперше обійшов [[Хуан Мануель Фанхіо]] на [[Мазераті]].
 
В [[Сезон 1954 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 1954|1954 році]] відбувся перехід на нові двигуни об'ємом 2,5 літра; нова машина Феррарі, Tipo 625, не могла змагатися з Мазераті Фанхіо. Феррарі перемогли тільки два рази - Ґонзалес на [[Гран-прі Великобританії]] та [[Джон Майкл Хоторн|Майк Хоторн]] на [[Формула-1 — Гран-прі Іспанії]]. В [[Сезон 1955 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 1955|1955]] Фанхіо перейшов в команду [[Мерседес (команда Формули-1)|Mercedes-Benz]], але Феррарі все одно змогла завоювати лише одну перемогу: [[Моріс Трентіньян]] виграв Гран-прі Іспанії. Пізніше, в 1955 році команда Феррарі викупила шасі D50 збанкрутілої команди [[Лянчія (команда Формули-1)|Lancia]]. Фанхіо, [[Пітер Коллінз]] та [[Євдженіо Кастеллотті]] успішно виступали на ньому в [[Сезон 1956 Формули-1|1956]]: Коллінз виграв дві гонки, Фанхіо виграв три і став чемпіоном.
 
В [[Сезон 1957 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 1957|1957]] Фанхіо повернувся в Мазераті, і Феррарі, що все ще використовувала застарілі шасі Lancia, не вдалося виграти жодної гонки. До Кастеллотті приєдналися пілоти [[Луїджі Муссо]] і маркіз [[Альфонсо де Портаго|де Портаго]]; Кастелотті загинув під час тестів, а Портаго врізався в натовп на Мілле Мілья, при цьому загинув він, його напарник і 10 глядачів, а команда була звинувачена у ненавмисному вбивстві.
 
Для [[Сезон 1958 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 1958|сезону 1958]] [[Карло Кіті]] розробив повністю нову машину - Ferrari 246 Dino, названу на честь померлого сина Енцо Феррарі. У команді залишилися пілоти Коллінз, Хоторн і Муссо, проте Муссо розбився на [[Формула-1 — Гран-прі Франції 1958 року|Гран-прі Франції 1958 року]], а Коллінз загинув на [[Формула-1 — Гран-прі Німеччини 1958|Гран-прі Німеччини]] того ж року. Хоторн виграв чемпіонат і оголосив про свій відхід, а через місяць загинув у автокатастрофі.
 
Феррарі найняв п'ять нових пілотів: [[Чарльз Ентоні Стендіш Брукс|Тоні Брукса]], [[Жан Марі Бера|Жана Бера]], [[Філ Гілл|Філа Гілла]], [[Деніел Секстон Ґерні|Дена Ґерні]] та [[Генрі Кліффорд Еллісон|Кліфа Еллісона]]. Члени команди погано ладнали один з одним, Бера був звільнений після того, як ударив менеджера команди [[Ромоло Тавоні]]. Брукс залишався конкурентоспроможним до кінця сезону, але все-таки поступився перемогою в чемпіонаті [[Джек Бребем|Джеку Бребему]].
 
=== 1960-і ===
[[Сезон 1960 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 1960|Сезон 1960 року]] пройшов трохи краще, ніж у 1959. У команді залишилися Гілл, Еллісон і Вольфґанґ фон Тріпс, а також приєдналися Віллі Мерес і Річі Ґінтер, який керував першою машиною Феррарі із заднім розташуванням двигуна. Еллісон був кілька разів травмований на тестах, а команда не виграла жодної гонки. Однак, Феррарі під управлінням Пола Фрера (Paul Frere) та Олів'є Жандеб'є (Olivier Gendebien) виграла «[[24 години Ле-Мана]]».
[[Файл: HillPhil1962.jpg|thumb|right|Гілл на [[Формула-1 — Гран-прі Німеччини|Гран-прі Німеччини]] 1962.]]
 
В [[Сезон 1961 Формули-1|сезоні 1961]] (коли було ухвалено нове обмеження обсягу двигуна - 1500 см куб.) в команді залишилися Гілл, фон Тріпс і Ґінтер, і була представлена ще одна машина, розроблена Кіті, - Ferrari 156, в основі якої лежала конструкція автомобіля, що домінував у Формулі-2 в 1960 році. За чемпіонський титул боролися два пілоти Ferrari - Гілл і фон Тріпс. У середині сезону до команди приєднався Джанкарло Баґетті, він став першим гонщиком, який виграв свою дебютну гонку ([[Гран-прі Франції Формули-1, сезон 1961|Гран-прі Франції 1961]]). Проте, в кінці сезону фон Тріпс загинув в аварії на [[Гран-прі Італії Формули-1, сезон 1961|Гран-прі Італії]] разом з дюжиною глядачів. Чемпіонат виграв Гілл. Олів'є Жандеб'є та Гілл також виграли ще один Ле Ман для Ferrari.
 
У кінці [[Сезон 1961 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 1961|сезону 1961]] команду у формі «демонстративного виходу» залишають розробник шасі Карло Кіті і менеджер команди Ромоло Тавоні з метою створення власної команди (ATS). Феррарі призначив [[Мауро Форґієрі]] гоночним директором, а [[Євдженіо Драґоні]] - менеджером команди.
 
В [[Сезон 1962 ФормулиФормула-1 — Чемпіонат 1962|сезоні 1962]] за команду виступали Гілл і Баґетті разом з новачками [[Рікардо де ла Веґа Родріґес|Рікардо Родріґесом]] та [[Лоренцо Бандіні]]. У той час як Форґієрі працював над новим шасі, команда продовжувала використовувати машини 1961 року і не виграла жодної гонки. Проте Ferrari продовжувала домінувати на Ле Мані, команда, що так само складалася з Гілла і Жандеб'є, виграла чергову гонку.
 
В [[Сезон 1963 Формули-1|сезоні 1963]] Ferrari представила більш легке шасі [[Ferrari 156]], на якому виступали Бандіні, Джон Сертіс, Віллі Моресс і Людовіко Скарфіотті. Сертіс виграв Гран-прі Німеччини, на якому Моресс потрапив у важку аварію, після якої не зміг повернутися до перегонів. Незважаючи на невдачі у Формулі-1, команда в складі Бандіні і Скарфіотті продовжила виграшну серію на Ле Мані.