Кодикологія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Юліанка (обговорення | внесок) Створена сторінка: <big>Кодикологія</big> - спеціальна історична дисципліна, предметом вивчення якої є написана... |
Юліанка (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
<big>Кодикологія</big> - спеціальна історична дисципліна, предметом вивчення якої є написана на пергаменті чи папері рукописна книга, як пам'ятка матеріальної та духовної культури.
<big>Рукописна книга</big> – писемне джерело, інформація у якому вміщена за допомогою письма,
У праці вченого Б.Монфокона "Бібліотека бібліотек" (1739 р.) вперше було піднято проблематику кодикологічного вивчення книги. Термін "кодикологія" набув поширення в 1920—30-х рр. завдяки французькому дослідникові Ш.Самарану і його школі.
Лише протягом 40-50 рр. XX ст. кодикологія стала самостійною історико-філологічною дисципліною, відокремившись від палеографії. В 1949 р. А. Ден у праці "Les manuscrits" ввів термін "кодикологія" в науковий обіг (предметом вивчення нової науки стала рукописна книга, як пам'ятка певної культури). Теоретична розробка проблеми і предмету кодикології латинської книги належить Франсуа Мазе. У 60-ті рр. XX ст. продовжують розробку теоретичного підгрунтя кодикології як науки: Жільбер Уї, Альберт Хрюйс, Леон Жілісен. Видаються різноманітні спеціалізовані журнали такі як: "Scriptorium" ( з 1946 р.), “Manuscripta” (з 1957 р.), "Revue d’Histoire des Textes" ( з 1971 р.).
<big>Кодикологія</big> як наука має теоретичну і практичну складові. Теоретична складова охоплює вивчення рукописної традиції, історії скрипторіїв (майстерень, де переписувалися книги), тенденцій розвитку рукописно-книжної культури. Практична складова охоплює дослідження технологій виготовлення рукописної книги, організації тексту, походження книги та її долі.
Рядок 18:
Рекомендована література та джерела:
1. Дубровіна, Л.А., Гальченко, О.М. Кодикографія української та східнослов'янської рукописної книги і кодикологічна модель структури формалізованого опису рукопису. - Київ: Інститут укр. археографії,1992.- 154 с.
| |||