Касяненко Євген Іванович: відмінності між версіями

Найбільш талановитим і запальним був Євген, відомий не лише як авіаконструктор, а й громадсько-політичний діяч, журналіст і видавець. Під впливом брата [[Касяненко Григорій Іванович|Григорія]] він став членом [[УСДРП]], представляв свою партію в [[Українська Центральна Рада|Центральній Раді]]. На Першому Всеукраїнському робітничому з'їзді його обрано до складу Всеукраїнської ради робітничих депутатів. У [[Українська Центральна Рада|Центральній Раді]] працював у комісіях, які розробляли статут автономії [[Україна|України]]. Як представник лівого крила [[УСДРП]], підтримував Народний Секретаріат і Раду народних комісарів. У Петрограді виступав за передачу влади в Україні Раді робітничих, солдатських і селянських депутатів. У березні 1918 року з групою Нероновича перейшов до [[КПУ|КП(б)У]], працював у більшовицьких періодичних виданнях. З-під його пера у видавництві «Космос» 1919 року вийшли його переклади українською мовою творів [[Енгельс Фрідріх|Ф.Енгельса]] та програми РКП (б). У наступні роки працював у торговому представництві [[УРСР]] у [[Німеччина|Німеччині]], редагував газету «[[Вісті ВУЦВК]]», журнал «Всесвіт». З 1931 року - інженер [[Харківського авіазаводу]], старший конструктор Московського заводу ім. Авіахіму, редактор друкованого органу Всеукраїнської спілки радянських селянських письменників «Плуг» - «Швидким шляхом». Заарештований 11 липня 1937 року і за вироком військової комісії Верховного суду [[СРСР]] 30.12.1938 розстріляний.