Адольф Андерсен: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 16:
Вивчав [[філософія|філософію]] і [[граматика|граматику]], потім все життя викладав в [[гімназія|гімназії]] в своєму рідному місті.
 
Андерсен не користувався популярністю в шахових колах до 1851 року, коли несподівано завоював перше місце в [[Лондон]]і на Першому міжнародному турнірі, з якого почалася сучасна шахова ера. Завдяки своїм успіхам був визнаний найсильнішим шахістом свого часу, проте в [[1858]] програв принциповий матч з Морфі у [[Париж]]і, що істотно похитнуло його шаховий авторитет. Але після того, як [[Морфі Пол|Морфі]] зійшов з сцени Андерсен відновив репутацію найсильнішого шахіста в світі, отримавши перемогу на сильному турнірі в Лондоні (1862). ВУ 1866 програв важкий матч [[Стейніц Вільгельм|Стейніцу]] з рахунком 6:8 (без урахування нічиєї), фактично передавши тому неофіційне звання чемпіона світу.
 
Проте в 1870 на турнірі в [[Баден-Баден]]і Андерсен зайняв перше місце, випередивши Стейніца, який виявився тільки другим.
 
Партії Андерсена з [[Кізерицький Ліонель Кізерицький|Кізерицьким]] (Лондон, 1851) і Дюфренем (Берлін, 1852) увійшли до історії під епітетами [[безсмертна партія|«безсмертна»]] і «[[вічнозелена партія|вічнозелена]]» — настільки сильно сучасників уразила комбінаційна майстерність Андерсена. Проте згодом при більш ретельному вивченні стало ясно, що комбінації стали можливі завдяки грубим помилкам суперників і що у разі кращої гри суперники Андерсена навіть могли отримати над ним перемогу. Втім, не зважаючи на досить слабу (унаслідок романтичної пристрасті Андерсена до атаки) гру, Андерсен в цих і інших партіях продемонстрував виключно глибоке комбінаційне бачення. В кінці життя Андерсен прийшов до розуміння деяких принципів [[позиційна гра|позиційної гри]] (наприклад, партія з [[Паульсен Луїс|Паульсеном]] у [[Відень|Відні]], [[1873]]).
 
== Див. також ==