Словацьке вторгнення у Польщу: відмінності між версіями

14 березня 1939 словацький парламент проголосив незалежність Словацької республіки, території якої на той час на правах автономії входили до складу [[Чехословаччина|Чехословаччини]]. Цей крок було узгоджено з канцлером [[Третій Рейх|Німеччини]] [[Адольф Гітлер|Адольфом Гітлером]] та здійснено під загрозою розділу словацьких земель між [[Королівство Угорщина (1920—1946)|УгорщноюУгорщиною]] та [[Друга Річ Посполита|Польщею]], які вже отримали частину словацької території внаслідок Мюнхенської угоди 1938 року.

Відразу ж після проголошення незалежності Словаччина була атакована угорським військами, у наслідоквнаслідок цього [[Словацько-угорська війна|коротокочасного конфлікту]] угорці зайняли 1,7 тис. кв. км² словацької території. За таких умов Словаччина була змушена 23 березня укласти договір про захист з [[Третій Рейх|Третім Рейхом]], відповідно до якого Німеччина гарантувала незалежність і територіальну цілістністьцілісність Словаччини, яка, у свою чергу, зобов'язалася надавати німецькому війську вільний прохід своєю територією, а також узгоджувати з Третім Рейхом розвиток власних збройних сил та усі кроки у зовнішній політиці<ref>[http://avalon.law.yale.edu/imt/1439-ps.asp Текст Договору про захіст між Німецьким Рейхом та Словацькою Державою від 23 березня 1939 року.] Переклад на ''Lillian Goldman Law Library.'' {{ref-en}}</ref>.

Згідно ізз зазначеним договором німецьке командування при розробці [[План «Вайс»|плану «Вайс»]] із захоплення території Польщі мало повне право розраховувати на надання Словаччиною не лише власної території для майбутнього наступу частин [[Вермахт]]у, алеа й прямої військової допомоги. На відповідну вимогу Німеччини для участі ув нападі на Польщу у Словаччині було мобілізовано 3 дивізії, які утворили [[Армія Польова «Бернолак»|польову армію «Бернолак»]] під командуванням міністра оборони Словацької Республіки генерала [[Фердинанд Чатлош|Фердинанда Чатлоша]].

Основні бойові дії під час кампанії припали на долю 1-ї словацької дивізії під командуванням генерала [[Антон Пуланич|Антона Пуланича]]. Ця дивізія наступала на територію Польщі, прикриваючи лівий фланг 2-ї горнострілецькоїгірськострілецької дивізії Вермахту, зайняла села [[Татранська Яворина]] та [[Юргов]], а також місто [[Закопане]]. 4-5 вересня брала участь у боях проти регулярних частин польської армії. 7 вересня зайняла оборону, просунувшись на 30 км углиб польської території.

Тим часом 2-а словацька дивізія перебувала ув резерві, а 3-я словацька дивізія «Разус» під командуванням полковника [[Августин Малар|Августина Малара]] боронила 170-кілометрову ділянку кордону від [[Стара Любовня|Старої Любовні]] до кордону з Угорщиною. Ця дивізія брала участь лише ув локальних прикордоннх сутичках, згодом перейшла кордон та до 11 вересня зайняла частину польської території, не зустрівши збройного спротиву.

Фактично бойові дії між словацькими та польськими військами велися лише протягом першого тижня кампанії, однак формально датою завершення конфлікту слід вважати 6 жовтня 1939 року, день, коли німецьке командування офіційно оголосило про перемогу у Польської кампанії. Сукупні втрати словацької піхоти склали 18 осіб вбитимиубитими, 46 пораненми та 11 зниклими без вістібезвісті.

УВ результаті вторгнення ув Польщу Словаччина повернула свої території, втрачені протягом 1920-х та ув 1938 році. 7 жовтня було оголошено [[Демобілізація|демобілізацію]] частин армії «БарнолакБернолак». Словацька армія певною мірою відновила свій престиж, втрачений під час [[Словацько-угорська війна|словацько-угорської війни]] ув березні 1939.