'''Флоринський Тимофій''' ([[1854]] — [[1919]]), славіст і візантолог рос. походження, доц. катедри Слов. Філології Київ. Унту (з 1882), викладач історії слов. літератур на Вищих Жін. Курсах у Києві (з 1884), проф.професор Київ.[[Київський Ун-тууніверситет|Київського Університету]] (з 1888), декан іст.-філос. фак., заступник гол; київ. неослов янофільського і українофобського Слов. Добродійного Т-ва, яке спеціалізувалося у допомозі гал. москвофілам й аґітації за участь Росії у першій світовій війні, ред. його органу «Славянский Ежегодник» (1884 і наступні pp.), чл. Іст. Т-ва ім. Нестора Літописця при Київ. Ун-ті, чл.-кор. Імператорської АН (1898), почесний чл. Гал.-Рос. Т-ва, заснованого 1902 в Росії для допомоги гал. москвофілам, шеф Комітету у справах друку (цензури) в Києві на поч. першої світової війни, який спричинився до ліквідації укр. преси. 1899 оприлюднив в українофобському «Киевлянине» памфлет проти прав української мови «Малорусский язык и ,українсько-руський' сепаратизм» (також окремо 1900). Гол. наук. праці: візантологічні і славістичні розвідки в «Сборнике статей по славяноведению» учнів В. Ламанського (1883), «Лекции по славянскому языкознанию», 1 — 2 (1893 — 97, без сх.-слов. мов); його «Этнографическая карта Западного Славянства и Западной Руси» (1911) ідеологічно мотивувала рос. участь у першій світовій війні.
