Симонович Борис Олександрович: відмінності між версіями

 
==Життя після концтабору==
Повернувся до дружини в [[Рокитне (смт, Рівненська область)|Рокитне]], яка мешкала в будинку свого племінника Володимира Степановича Сморжевського. Старання дружини та її племінника Борис Олександрович позбувся деяких хвороб та вижив; однак так і не надбав нового помешкання. Ситуація ускладнювалась тим, що на утриманні сім'ї Симоновичів було ще доє дітей: син Здіслав Сихлер Здіслав (звали його Сашко) - лишився без батьків під час війни, виходець з польськоїпольсько-єврейської родини, і дочка племінниці - Юлії Павлівни Клавдії Михайлівни Панасюк (по одруженні - Юрченко) Зоя Іванівна Панасюк (по одруженні - Кувшинова). Всі вони спочатку переїхали жити в село [[Лахва|Лахва]], де поміг їм з квартирою брат Бориса Олександр Іванович Симонович.
 
У липні [[1958]] року Борис Олександрович придбав у [[Сарни|Сарнах]], за адресою вул. Короленка, 7 половину сільської хати, яка складалася з кімнати, кухні та сіней, куди і переїхали жити на постійно. У 1964 році купили на знос і другу половину тієї ж хати, у якій ніхто не жив, і вона вже розвалювалась. Після ремонту у ній поселився їх прийомний син Здіслав Сихлер із сім'єю і його жінка Аліна.
Анонімний користувач