Вульґата замінив різні варіанти латинських перекладів Біблії ([[Vetus Latina]]) які існували до того часу.
На кінець IV століття н. е. виникла потреба в єдиному і, достовірному латинському тексті Біблії, який можна було вважати достовірним. Це: завданняпереклад було доручено Ієроніму, найбільшому знавцю Біблії та секретарю папи [[Дамасій I|Дамасія I]]. Оскільки Ієронім чудово володів грецькою мовою, латиною і мав значні знання івриту., Уу [[386]] році Ієронім перебирається перебрався у [[Віфлеєм]] і самебільш тут20 протягомроків довгихпрацював роківнад Ієронімперекладом перекладавСтарого Старийй і НовийНового ЗаповітиЗаповітів на латинську мову. Він працював над перекладом більше 20 років. Ієронім почав з [[Новий Заповіт|Нового Заповіту]] і переклав його з грецької., а згодом [[Старий Заповіт]] Святий Ієронім перекладав і— з грецької і з івриту. Зроблений нимІєронімом переклад Біблії став нормативним латинським текстом, який отримав назву Вульгата.
[[Тридентський собор]] (1546) затвердив перекладтекст Біблії Ієроніма, — і вінВульгата увійшовувійшла у загальний вжиток на Заході як офіційний переклад, обов’язковий для [[Католицька Церква|Римо-Католицької Церкви]]. ВпершеУперше Вульгата видана за [[Сікст V|Сікста V]], під заголовком: «Biblia sacra vulgatae editionis» ([[Рим]], 1590); потім перевидавалася [[Григорій XIV|Григорієм XIV]], [[Климент VIII (папа римський)|Климентом VIII]] та ін. Протягом століть Вульгата служитьслужила джерелом всіхусіх перекладів Біблії на західноєвропейські мови.
З [[1979]] р. існує виправлена версія ([[Неовульґата]]).
