Гоголь-Яновський Микола Львович: відмінності між версіями

З [[5 грудня]] [[1917]] р. — командир 3-ї Гвардійської артилерійської бригади, начальник Гвардійської стрілецької дивізії, уповноважений з українізації 2-го Гвардійського корпусу. З кінця [[1917]] р. — уповноважений з організації [[Вільне козацтво|Вільного Козацтва]] на [[Полтавська губернія|Полтавщині]]. У березні [[1918]] р. увійшов з кадрами Вільного Козацтва Полтавщини до Кінно-Гайдамацького полку ім. К. Гордієнка Армії УНР. З [[20 березня]] [[1918]] р. — голова ремонтної комісії на [[Чернігівська губернія|Чернігівщині]]. З жовтня [[1918]] р. — кошовий отаман Українського Козацтва на [[Херсонська губернія|Херсонщині]]. З [[20 грудня]] [[1918]] р. перебував у відпустці в [[Лубни|Лубнах]], де потрапив під [[більшовики|більшовицьку]] окупацію. У [[1919]] р. — на початку [[1920]] р. переховувався від [[більшовики|більшовицької]] та [[білогвардійці|білогвардійської]] мобілізацій на [[Київська губернія|Київщині]], під псевдонімом «Пилипенко» працював робітником на клеєварному заводі, лісових розробках та т.п. [[28.05. травня]] [[1920]] р. прибув до [[Вінниці|Вінниці]] у розпорядження української армії, а [[10.06. червня]] [[1920]] р. — до штабу [[Армія УНР|Армії УНР]]. З [[13.06. червня]] [[1920]] р. — інспектор артилерії [[Армія УНР|Армії УНР]]. 02.08.[[2 серпня]] [[1921]] р. був підвищений до звання [[генерал-хорунжий|генерал-хорунжого]]. Подальша доля невідома.