Феофіл (візантійський імператор): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Xqbot (обговорення | внесок) м робот змінив: an:Teofilo de Bizancio |
Erud (обговорення | внесок) доповнення |
||
Рядок 1:
'''Феофіл ''' (*[[813]]
== Біографія ==
Феофіл був сином імператора Михайла II і його першої дружини Фекли; його хрещеним батьком був імператор [[Лев V Вірменин|Лев Вірменин]]. З [[821]]
Феофіл здобув відмінну освіту під керівництвом ученого [[Іоанн Грамматик|Иоанна Граматика]], відомого іконоборця, зведеного при Феофілі на патріарший престол. Феофіл розумів і цінував мистецтва і науки. Він також любив церковний спів, сам писав стіхири (за переказами, його перу належить стіхира на свято Входу Господнього до Єрусалиму
Він володів багатьма блискучими якостями і сильним, але запальним характером; любов до справедливості доводила його до досить крутих заходів.
Рядок 9 ⟶ 10:
[[Файл:Solidus-Michael II Theophilus-sb1640.jpg|thumb|300px|left|Феофіл на монеті разом з батьком, Михайлом, засновником Аморійськой династії.]]
Його життя, блискуче і цікаве, оточене народними легендами, не завжди було щасливим із-за частих поразок у війнах з арабами. Першим його кроком при початку одноосібного правління була вимога до сенату стратити головних вбивць імператора іконоборця Лева Вірменина († [[820]] р.); хоча вони звели на престол його батька і були ним прощені. Феофіл також вигнав з палацу свою мачуху
Феофіл був одружений на [[Блаженна Феодора|Феодорі]], яку вибрав в результаті влаштованих весною 821
Вихователь Феофіла — [[патріарх]] Іоанн Грамматик — і ще більш дружина його, [[Блаженна Феодора|Феодора]], згодом відновниця православ'я, пом'якшували жорстокість Феофіла в окремих випадках. З поваги до Феодоре, що любила чоловіка, пам'ять його не була зраджена прокляттям на православному соборі [[843]] р. При всім тім Феофіл не споруджував систематичного гоніння на [[ікона|ікони]]: вони залишалися в церквах, підвішені високо. Втім, згідно новітнім дослідженням, переслідування при Феофілі були далеко не так жорстокі, як це згодом представляли хроністи, і часто проходили під знаменням гоніння не стільки за віру, скільки за політичну неблагонадійність. Карав Феофіл не за догмат, але за те, що не послухалося його влади; обидві церковні партії повинні були жити в імперії поряд, причому главенствували іконоборці.
Рядок 23 ⟶ 24:
Перші походи Феофіла в [[сирія|Сирію]] проти багдадських халіфів Мамуна ([[831]]) і Мутасима ([[837]]) були вдалі; але потім Мутасим, справившись з іншими ворогами, жорстоко помстився Візантії. Його вождь Афшин розбив Феофіла, що ледве врятувався від полону; сам Мутасим обклав і зруйнував в 838 р. візантійську твердиню в Малій Азії Аморій, батьківщину імператора, перебивши і забравши в полон безліч християн. Хоробрі начальники Аморія, на чолі з патрікієм Аетієм, після довголітнього полону були страчені за вірність християнству (42 Аморейські мученики). Загибель рідного міста і поразка християн сильно вплинули на Феофіла; він захворів, і менше ніж за 4 роки хвороба звела його в могилу. Вмираючи, він, за переказами, примирився з православ'ям, поцілувавши ікону, яку піднесла йому Феодора.
У Феофіла з Феодорой було п'ять дочок
Чоловіком сестри Феодори, дружини Феофіла, був [[Костянтин Друнгарій]] — візантійський воєначальник, один з так званих [[Аморійські мученики|''42 мучеників Аморійських'']].
== Посилання ==
* [http://slovari.yandex.ru/%D0%A4%D0%B5%D0%BE%D1%84%D0%B8%D0%BB/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B8.%20%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C/%D0%A4%D0%B5%D0%BE%D1%84%D0%B8%D0%BB/ Все монархи мира. Древняя Греция. Древний Рим. Византия]
{{Римські та Візантійські імператори}}
| |||