Зигмунт Сераковський: відмінності між версіями

Народився у с. [[Лісове] (Маневицький район)|Лісове]] (тепер [[Маневицький район|Маневицького району]] Волинської області) у родині збіднілого польського шляхтича, який загинув під час [[Польське повстання 1830—1831|Польського повстання 1830-1831]]. У 1845 закінчив Житомирську гімназію. З 1845 навчався у [[Санкт-Петербурзький державний університет|Петербурзькому університеті]], з якого 1848 виключений за участь у таємних студентських гуртках і висланий рядовим до арештантської роти Оренбурзького військового корпусу. На засланні познайомився і заприятелював з [[Шевченко Тарас Григорович|Т.Шевченком]], а також польськими та російськими політичними поселенцями - Б.Залеським, Я.Станкевичем, Л.Турно, О.Ханиковим та ін.

Після амністії у 1856 повернувся до [[Санкт-Петербург]]а. У 1859 закінчив [[Військова академія Генерального штабу (Росія)|Академію Генерального штабу]], служив офіцером особливих доручень у Генштабі. Підтримував тісні зв'язки з російськими радикальними демократами ([[Чернишевський Микола Гаврилович|М. Чернишевським]], [[Добролюбов Микола Олександрович|М. Добролюбовим]], співпрацював у часописі "Современник"), а також демократичною еміграцією, що готувала повстання в усіх польських землях. Був прихильником польсько-російсько-української співпраці в інтересах повалення самодержавства та утворення демократичної федерації цих народів. У 1857 в Петербурзі керував польським військовим гуртком, до якого належали офіцери російської армії, що ставили собі за мету проведення демократичних реформ у Росії та підтримували ідею надання незалежності Польщі. Брав участь у підготовці [[Польське повстання 1863—1864|Польського повстання 1863-1864 pp.]] як однієї з ланок демократичної революції в Російській імперії. Налагодив зв'язки між польськими ("партія червоних") і російськими ("[[Земля і воля]]", "Комітет російських офіцерів у Польщі") таємними організаціями. У грудні 1862 Центральним національним комітетом був призначений керівником повстанських загонів [[Жмудь|Жемайтії]] (північно-західна частина Литви), а після початку повстання створив на Ковенщині (нині Каунас) велике повстанське з'єднання. Після кількох переможних сутичок з урядовими військами загін Сєраковського наприкінці квітня 1863 було розбито. Поранений, він потрапив у полон і за вироком польового суду повішений у [[Вільно]] (тепер Вільнюс, Литва).