Етьєн Моріс Фальконе: відмінності між версіями

'''Етьєн Моріс Фальконе''' ( {{lang-fr|Étienne Maurice Falconet}}, 1 грудня, 1716, парижПариж - 24 січня 1791, Париж ) - відомий французький скульптор 18 століття.

Походить з ремісників. Професіне навчання отримав у рідного дяді, що працював з мармуром[[мармур]]ом та в майстерні придворного портретиста-скульптора на ім'я Жан Батіст Лємуан. Але сам портретистом не став, бо мав інший хист.

[[Файл:Étienne Maurice Falconet-Milo of Croton-Hermitage.jpg|міні|праворуч|200пкс|Смерть Мілона Кротонського ( теракота, Ермітаж)]]

У '''1744 році''' скульптора Фальконе прийняли у Паризьку академію мистецтв після виконання конкурсного твору - скульптурної групи «Смерть Мілона Кротонського». Митець представив античного героя в момент безпорадності : під час корчування дерева Мілон защемив руку, а на нього напав лев. Митець виконав групу у двох матеріалах - в теракоті та в мармурі. Мармурову - представив у академію. [[Теракота]] Фальконе пізніше потрапить в музей [[Ермітаж]].

Доброю школою у '''1753 - 1766 рр'''. для скульптора стала праця над декором двох каплиць у церкві Св. Роха в Парижі. Він створив власні версії розповсюджених біблійних сюжетів. Але в буремні роки французької революції радикально налаштовані натовпи розбили скульптурні твори Фальконе. Єдина збережена до 20 століття - Христос в гетсиманськомуГетсиманському саду ( Моління про чашу ).

Талановитого скульптора, що добре порався з теракотою та мармуром, угледіла [[мадам Помпадур]]. Фактична володарка влади у Франції та відома меценатка, Помпадур залучила скульптора до праці в [[Севрська порцелянова мануфактура|Севрській порцеляновій мануфактурі]] Севр. У Франції скульптори отримують усе менше замов на скульптури для [[сад бароко|садів бароко]], що поступаються місцем [[пейзажний парк|пейзажним паркам]]. Фальконе, що навчався на мармурах садів бароко, в творах з бісквіту ( різновиду порцеляни) дав в Севрі волю своєму декораторському хисту. Легкі і грайливі фігурки стали кращим надбанням стилю [[ рококо]] середини 18 століття.

Могутні потенції у скульптора, що вимушено працював над легковажними сюжетами рококо., розгледів і відомий філософ та художній критик [[Дені Дідро]]. І саме Дідро порадить російській імператриці Катерині ІІ кандидатуру Фальконе, коли та вирішила створити монумент Петру І.

Життя та творчість Фальконе припала на пору досить швидкої зміни декількодекількох мистецьки стилів - пізнього [[бароко]], [[рококо]] і [[класицизм]]у. Митець широкого мистецького диапазону, Фальконе вдало працював в кожному з них, прощопро свдчатьщо свідчать сульптурні групи «Смерть Мілона Кротонського », релігійні скульптури в церкві Св. Роха, алегоричні статуї «Музика» та « Зима», дрібна пластика в стилі рококо.