Симонович Борис Олександрович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 39:
Погосподарювати на новій землі так і не встиг. Всі плани мирного життя перекреслела війна. У липні [[1941]] року відгукнувся на пропозицію [[Бульба-Боровець Тарас|Тараса Бульби-Боровця]] очолити міську раду [[Олевськ]]а - [[столиця|столиці]] [[Олевська республіка|Олевської республіки]]. Дружину залишив на хуторі в Боровому, а сам очолив Олевську міську раду. На цій посаді співпрацював з "[[Поліська Січ|Поліської Січчю]]", і зокрема з [[Бульба-Боровець Тарас|Тарасом Бульбою-Боровцем]]. Після розпуску "[[Поліська Січ|Поліської Січі]]" повернувся в с. [[Борове (Рокитнівський район)|Борове на своє хазяйство]].
В зиму з [[1942]] на [[1943]] рік червоні патризани арештували Бориса Симоновича та конфіскували все майно. Однак за кілька днів Симоновича відпустили та навіть повернули деяке майно - це був обмін полонених червоних партизан на бульбівців. На [[Благовіщення]], [[9 квітня]] [[1943]] року німці спалили [[Борове (Рокитнівський район)|Борове]], а разом з ним й всю господу Симоновича.
==Арешт== У [[1945]] році Бориса Олександровича заарештувала радянська влада та судила у [[Житомир]]і як "зрадника батьківщини". Засудили до розстрілу. 96 днів він відсидів у камері смертників, чекаючи на виконання вироку, однак за касаційним переглядом справи цей вирок було замінено на 20 років [[каторга|каторги]]. Термін відбував у [[Норильськ]]у а також у зоні Спецлагу. Каторга та постійний голод призвели до ряду захворювань, у тому числі й до туберкульозу легенів. | |||