|
==Роль в історії літератури==
Понад півсторіччя адресу Роліту сприймали як синонім [[українська література| української літератури]]. У його стінах були написані, наприклад, [[Пісня про рушник|«Пісня про рушник»]] А. Малишка, роман [[Собор (роман)|«Собор»]] О. Гончара, український переклад [[Витязь у тигровій шкурі|«Витязя в тигровій шкурі»]] [[Шота Руставелі|Ш. Руставелі]], що його здійснив М. Бажан, тощо. Письменники зустрічалися, ходили один до одного в гості, дружили родинами, читали один одному власні твори. У Роліт надходили листи, які писали улюбленим поетам та прозаїкам читачі зі словами подяки чи підтримки. Сюди приходили журналісти, якібрати готувалив письменників інтерв’ю з письменниками, й літератори-початківці, прагнучи, дістатищоб всивочолі сивочолихметри метрівблагословили благословенняїхні своїхперші першихкроки кроків ув красному письменстві. За багато років навколо будинку склалася особлива атмосфера, своєрідна літературна аура.
Наче велике дзеркало, Роліт відбив усі печалі й трагедії української літератури ХХ ст. Тут мешкали не лишетільки письменники, обласкані й нагороджені радянською владою, а й ті, за ким пильно стежив [[Народний комісаріат внутрішніх справ|НКВД]]–[[Комітет державної безпеки|КГБ]]. Будинок пережив три хвилі [[Сталінські репресії|сталінських репресій]]. Звідси йшли у в’язниці, в [[ГУЛАГ|концтабори]], на смерть від чекістської кулі, на фронт і в евакуацію. Сюди приходили укази про нагородження орденами, а за ними – постанови [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦК]] про "ідейні помилки" в літературі.
БудинокРоліт згадується в поетичних творах («Коли у червні почалась війна...» Л. Первомайського, «У Києві, де вгору гнеться вулиця…» С. Голованівського, «Наш добрий дім» В. Малишко), в [[Мемуари|мемуарах]] і [[щоденник|щоденникових записах]] ([[Гуменна Докія|Д. Гуменної]], [[Самчук Улас Олексійович|У. Самчука]], А. Любченка, [[Чередниченко Варвара Іванівна|В. Чередниченко]], О. Гончара, І. Кіпніса, Б. Рильського та інших).
==Цікаві факти==
|
