Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Robo-E (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Robo-E (обговорення | внесок)
Рядок 27:
Розуміючи тяжке становище з театральною освітою в Україні, [[М. Л. Кропивницький]] і [[М. П. Старицький]] посилали своїх доньок на навчання до театральних училищ у Санкт-Петербурзі і Москві. Заснувати ж власну, українську театральну школу не було можливості через заборону взагалі викладання українською мовою у будь-яких школах у межах Російської імперії.
 
Не без особистої участі й підтримки одного з найбільших українських театральних діячів Михайла Петровича Старицького великий український композитор [[Микола Віталійович Лисенко]], ім'я якого ще за життя було названо у славетному гроні корифеїв української сцени, ще 1898 року порушив перед царською владою питання про створення не просто музичної, що, здавалося б, було йому більш з руки, а саме музично-драматичної школи в Києві. Через рік, 5 березня 1899 р., Міністерство внутрішніх справ у Петербурзі затвердило статут цієї школи. Проте через відсутність належних коштів відкриття приватної Музично-драматичної школи М.Лисенка сталося аж через п'ять років — у вересні 1904-го, на кошти, зібрані наприкінці 1903 р. українським громадянством як дарунок Лисенкові з нагоди 35-річного ювілею його творчості для придбання дачі під Києвом. Присутній на ювілейних урочистостях відомий громадський діяч і кооператор Микола Левитський (1859—1936) запропонував прихильникам таланту М. Лисенка відкрити в Києві Музичну школу. Ця думка походила від самого М.Лисенка, який чекав на такі кошти, щоб спрямувати їх на заснування школи, і орендував для неї приміщення в будинку професора-психіатра І. Сікорського на вул. Великій Підвальній (тепер: [[Вулиця Ярославів Вал|Ярославів Вал]]).
 
Після смерті М. Лисенка, що сталася 24 жовтня (7 листопада) 1912 р. не без негативного впливу на його здоров'я згаданої бюрократичної тяганини під загрозою закриття школи, заснований ним навчальний заклад одержав ім'я М. Лисенка. Керівництво школи взяла на себе директорська колегія на чолі з викладачкою скрипкової гри О.М.Вонсовською, за вибором спадкоємців Лисенка, а через рік — донька композитора — піаністка Мар'яна Миколаївна Лисенко, яка у 1914 році закінчила Московську консерваторію. До роботи на драматичному відділі, опріч М. М. Старицької, були залучені провідні актори і режисери київських російських театрів