Конституційно-демократична партія (Росія): відмінності між версіями

'''Каде́тиКонституці́йно-Демократи́чна Па́ртія''' ('''Кадети''' — по першим літерам перших двох слів '''К''' і '''Д''') ({{lang-ru|кадетыКонституционно-Демократическая Партия}}) — [[Росія|російська]] [[Лібералізм|ліберальна]] [[політична партія|партія]]: Конституційно-демократична партія, ''з квітня [[1906]]:''  — Партія народної свободи.

Установчий [[З'їзд (збори, форуми)|з'їзд]] партії відбувся в жовтні [[1905]] у [[Москва|Москві]]. Ядро партії складали члени «Союзу Визволення» та «Союзу Земців-Конституціоналістів», нелегальних ліберальних організацій, що існували протягом [[1903]]- — 1905. Остаточно партія конституювалася на другому з'їзді у січні 1906, що проходив у [[Петербург|Петербурзі]]. Були внесені поправки до програми партії та обраний її Центральний Комітет. Друковані органи партії — [[газета]] «Речь» (1906- — [[1918]]) і [[журнал]] «Вестник Партии Народной Свободи» (1906- — [[1908]]; [[1917]]). Головну роль у керівництві партії відігравали [[Мілюков Павло Миколайович|П. Мілюков]], [[Маклаков Василь Олексійович|В. Маклаков]], [[Шингарьов Андрій Іванович|А. Шингарьов]], [[Струве Петро Бернгардович|П. Струве]], [[Гессен Йосип Володимирович|Й. Гессен]], [[Набоков Володимир Дмитрович|В. Набоков]], кн. [[Шаховской Дмитро Іванович|Д. Шаховской]], кн. [[Долгоруков Павло Дмитрович|Павло]] і [[Долгоруков Петро Дмитрович|Петро Долгорукови]], [[Петрункевич, Іван Ільїч|І. Петрункевич]] та ін. У політичній частині програма кадетів виступала за перетворення Росії в [[конституційна монархія|конституційну]] і [[парламент]]арну монархію з [[кабінет міністрів|кабінетом міністрів]], відповідальним перед [[двопалатний парламент|двопалатним парламентом]], що вибирався на основі всезагального [[виборче право|виборчого права]]. [[Політична програма|Програма]] партії включала вимоги [[свобода слова|свободи слова]], [[свобода совісті|совісті]], [[свобода зібрань|зібрань]], недоторканості особи та життя тощо У національному питанні кадети визнавали право на розвиток національної культури неросійських народів, але були проти перебудови Росії на засадах [[автономія|автономії]] чи [[федерація|федерації]] (автономні права в межах [[імперія|імперії]] визнавалися лише за [[Польща|Польщею]] і [[Фінляндія|Фінляндією]]). На початку [[1914]] лідер кадетів П. Мілюков виступив на засіданнях Думи проти заборони святкування 100-річчя з дня народження [[Тарас Шевченко|Т. Шевченка]]. Третина програми партії (19 параграфів із 57) була присвячена [[Соціальна політика|соціальній політиці]]. Її аграрна частина передбачала наділення землею безземельних і малоземельних [[селяни|селян]] за рахунок державних, удільних, кабінетських та [[монастир]]ських земель, а також часткового відчуження [[приватна власність|приватновласницьких]] угідь за умови компенсації їх власникам державою за справедливою, а не [[ринкова вартість|ринковою вартістю]]. У [[робітник|робітничому]] питанні програма вимагала поширення [[законодавство|законодавства]] на всі види [[наймана праця|найманої праці]], поступового введення 8-годинного робочого дня, права робітників на [[страйк]]и і утворення організацій, обов'язкового державного [[страхування]] тощо. Кадети виступали прихильниками мирного, конституційного розвитку Росії, відмовляючись від [[радикалізм|радикальних]] методів боротьби з [[уряд]]ом. У 1906 партія налічувала 70-100 тис. членів. У І Державній Думі кадети здобули 179 із 478 депутатських місць і стали керівним центром Думи. Її головою було обрано кадета [[Муромцев Сергій Андрійович|С. Муромцева]]. У II Державній Думі партія кадетів одержала 98 із 518 місць, зберігаючи роль «центру». Головою Думи став [[Головін Федір Олександрович|Ф. Головін]]. Маючи 54 депутатські [[мандат]]и у III Державній Думі, кадети перебували в [[опозиція|опозиції]] до уряду. В IV Державній Думі партія була представлена 58 депутатами (всього обрано 438), але значно активізувала свою парламентську діяльність і винесла на розгляд Думи ряд важливих законопроектів — про свободу совісті й [[преса|преси]], недоторканість особи, загальне виборче право та ін. З початком [[Перша світова війна|Першої світової війни]] 1914—1918 кадети, які раніше, виступали проти можливої участі Росії у війні, заявили про своє об'єднання з урядом і про необхідність відкласти політичну боротьбу до переможного завершення війни. [[Лютнева революція 1917]] змінила становище партії кадетів, яка відіграла помітну роль у діяльності [[Тимчасовий Уряд Росії|Тимчасового Уряду]], сформованого 2(15) березня [[1917]]. До його першого складу від кадетів увійшли П. Мілюков, А. Шингарьов, [[Некрасов Микола Віссаріонович|М. Некрасов]], [[Мануйлов Олександр Аполлонович|О. Мануйлов]]. До нового уряду, сформованого 5(18) травня 1917, входили члени партії А. Шингарьов, М. Некрасов, О. Мануйлов, Д. Шаховской. Представники кадетів ([[Кокошкін Федір Федорович|Ф. Кокошкін]], [[Ольденбург Сергій Федорович|С. Ольденбург]], [[Юреньов Петро Петрович|П. Юреньов]], [[Карташов Антон Володимирович|А. Карташов]]) були у складі нового [[Коаліція|каоліційного]] уряду, утвореного 24 липня (6 серпня) 1917. В 1917 в партії налічувалось блилько 50 тис. членів.

В [[Україна|Україні]] ідеї кадетів поширювалися, в основному, в середовищі наукової [[інтелігенція|інтелігенції]]. До партії належав ряд відомих українських діячів, серед яких [[Лучицький Іван Васильович|І. Лучицький]], [[Соколовський Юрій Юрійович|Ю. Соколовський]], [[Яснопольський Леонід Миколайович|Л. Яснопольський]], [[Науменко Володимир Павлович|В. Науменко]], [[Борис Бутенко|Б. Бутенко]], [[Штейнгель Федір Рудольфович|Ф. Штейнгель]], [[Шраг Ілля Людвигович|І. Шраг]], [[Григорович-Барський Дмитро Миколайович|Д. Григорович-Барський]], [[Смирнов Павло Петрович|П. Смирнов]], [[Василенко Микола Прокопович|М. Василенко]] та ін. У [[Київ|Києві]] кадети видавали газету «Свобода і Право». Намагаючись перебудувати Росію у демократичну [[республіка|республіку]], більшість кадетів водночас виступали проти національно-політичних вимог [[Українська Центральна Рада|Української Центральної Ради]]. У [[1918]] кадети М. Василенко, [[Ржепецький Антон Карлович|А. Ржепецький]], [[Гутник Сергій Михайлович|С. Гутник]], Б. Бутенко, Ю. Соколовський, [[Кістяківський Ігор Олександрович|І. Кістяківський]] входили до складу Ради Міністрів [[Українська Держава[|Української Держави]].