Patch-clamp: відмінності між версіями

На цьому рисунку видно, що піпетка і її електрод — подібно кофігурації whole-cell — внутрішньоклітинні. Ми вільно міняємо склад внутрішньоклітинного розчину; площа мембрани, яку ми досліджуємо, невелика, так що ми знову маємо змогу досліджувати одиночні канали.

 

Цікавий різновид patch-clamp — nuclear patch (фіксування потенціалу з клітинним ядром). Цей метод засосовується у випадках, коли досліджувані об'єкти (рецептори або транспортери) мають великі та критично важливі для функціонування структури на внутрішньому боці мембрани, які руйнуються в конфігурації outside-out patch (наприклад, такі структури характерні для метаботропних рецепторів). Також метою даного методу може бути збільшення [[імовірність|імовірності]] потрапляння одиничного рецептора на піпетку шляхом збільшення площі ділянки мембрани, що відривається (у випадку, коли загальна кількість досліджуваних рецепторів на клітині низька). Сам метод полягає в наступному: піпетка підводиться до клітини і потім ривком пробиває мембрану. Пілся чого кінчик піпетки підводиться до клітинного ядра і, шляхом подачі на піпетку невеликого негативного тиску, присмоктується до нього. Потім піпетка з ядром на кінці плавно виводиться назад і виймається з клітини. Виведення піпетки з клітини необхідно провести таким чином, щоб ділянка мембрани в місці виходу «надяглась» на присмоктане ядро і відірвалась, обернувшись навколо нього (див. рисунок 7).

[[Зображення:NPatch.jpg|left|250px|thumb|Рисунок 7. Принципова схема утворення nuclear patch.]]