Музикознавство: відмінності між версіями

В сучасній Україні музикознавці отримують освіту у вищих навчальних закладах музичного профілю (музичні училища, консерваторії). Серед спеціальностей, затверджених [[Вища атестаційна комісія|ВАК України]]&nbsp;— «17.00.03&nbsp;— музичне мистецтво», за якою присуджуються наукові ступені у галузі мистецтвознавство<ref>[http://uazakon.com/documents/date_1c/pg_ijgosc.htm паспорти спеціальностей]</ref>. Серед українських музикознавчих видань&nbsp;— «[[Українське музикознавство]]», «Музикознавчі записки», «Київське музикознавство» та інші.

[[Антон Муха|А.Муха]] відмічає розширення й розосередження його бази з відповідним кількісним (екстенсивним) зростанням кадрового складу та інтенсивністю організаційних і науково-творчих зусиль. В той же час дослідник відмічає зниження якісного рівня праць і формальний підходом до їх оцінки, при цьому «штучні перепони, що встановлюються зверху на шляху до публікації й захисту», не гарантують їх безумовної якості.

Характерною тенденцією розвитку сучасного українського музикознавства є розширення його жанрово-тематичних, часових, територіальних і методологічних меж. Центрами музичної україністики є музичний відділ [[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського|Національної бібліотеки ім. В. Вернадського]], кафедра української музики [[НМАУ|Національної музичної академії]], багатьох інших закладів, організацій та установ. Новітніми напрямками українського музикознавства стало