Амітабга: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м робот додав: bo:འོད་དཔག་མེད།
м Автовиправлення
Рядок 7:
Згідно з переказами, Амітабха був свого часу індійським царем, який познайомившись з буддизмом відрікся від престолу, став ченцем і прийняв ім'я Дхармакара&nbsp;— «Той, хто здійснює дхарму»<ref>{{lang-sa|धर्मकार}}, {{IAST|Dharmakāra}}; {{lang-ja|法藏菩薩}}, ''ходзо-босацу''.</ref>. Він вирішив стати буддою і здобути у владарювання рай, [[Сукхаваті|Землю неймовірної радості]]<ref>{{lang-sa|सुखवती}}, {{IAST|Sukhāvatī}}, «земля радості», {{lang-ja|浄土}}, «чиста земля» або {{lang-ja|極楽}}, «місце надзвичайної радості».</ref>, в якій всі, хто кликав його ім'я, могли б переродитися в майбутньому житті. Через це Амітабха склав [[Обітниці Амітабхи|48 обітниць]], в яких він обіцяв не досягати найвищого [[бодхі|просвітлення]], допоки не допоможе усім живим істотам в своєму раю, «Землі неймовірної радості». Ці обітниці та основні принципи вчення амідаїзму викладені в «[[Амітабха-сутра|Сутрі Амітабхи]]» та «[[Сутра безмежного життя|Сутрі безмежного життя]]».
 
Результати археологічних досліджень вказують на те, що культ Амітабхи, ймовірно, розвинувся впродовж 1 і 2 століть по Р.&nbsp;Х.&nbsp;Деякі учені виводять зв'язок культу цього будди з [[персія|перським ]] культом [[Мітра|Мітри]].
 
Перші свідоцтва про Амітабху відносяться до [[2 століття]] по Р. Х.. Це напис на основі статуї, що була знайдена в [[Говіндо-Нагарі]] і зберігається в музеї Матхура. Скульптура, яку присвятила купецька сім'я будді Амітабха, датується «28 роком правління Хувішки», тобто другою половиною 2 століття, періодом [[Кушанська імперія|Кушанської імперії]].
Рядок 15:
В Японії культ Амітабхи з'явився у 10 столітті і був розвинений та пошериний в народному середовищі зусиллями ченців [[Хонен]]а і [[Сінран]]а, засновників сект [[Дзьодо-сю]] і [[Дзьодо-сінсю]]. Вони висували ідею спасніння людини незалежно від соціального статусу і підкреслювали перевагу простої віри над складними доктринами і догматами монастирського буддизму.
 
Іконографія Амітабхи схожа з іконографією будди [[Шак'ямуні]], проте перший традиційно зображається з [[мудра|мудрою]] [[медитація|медитації]] (дх'яна-мудрою) або переконування (вітарка-мудрю), а другий&nbsp;— з мудрою торкання землі (бхуміспарша-мудра). Також часто Амітабха зображається з помічниками по-боках&nbsp;— [[бодхісаттва|бодхісаттвами]]ми співчуття і милості [[Авалокітешвара|Авалокітешварою]] справа і бодхісаттвою мудрості [[Махастхамапрапта|Махастхамапраптою]] зліва.
 
В [[тибет]]ському образотворчому мистецтві Амітабха постає в [[червоний|червоній]] гамі кольорів, який символізує любов, милість, емоційну енергію і захід сонця. Невід'ємним атрибутом будди є [[лотос]]&nbsp;— символ чистоти і ніжності.