Алданов Марк Олександрович: відмінності між версіями

Як літератор дебютував у Росії літературознавчою працею "«Толстой і Роллан"», яку високо оцінила родина Толстих.

Перемогу Жовтневого більшовицького заколоту в Росії М. Алданов не прийняв і відреагував на нього публіцистичною працею „Армагедон", яка була заборонена радянською владою. В Парижі, куди письменник емігрував, він продовжив антибільшовицьку тему. Спочатку була опублікована стаття "«Вогонь і дим"» (своєрідне порівняння Великої французької та Російської революцій), а пізніше серія літературних портретів сучасників автора (історичних діячів, революціонерів, політиків).

З 1921 року М. Алданов стає відомим в еміграції письменником –— автором талановитих романів та повістей, що були перекладені на 24 мови світу. Назвемо такі з них, як романи "«Дев'яте термідора"» (1928), "«Змова"» 1930), "«Ключ"» (1930), "«Втеча"» (1932), "«Витоки"» (1946), "«Живи як хочеш"» (1952).

На початку ІІ-ї Світової війни М. Алданов переїхав до США, де заснував літературне видання "«Новий журнал"» (виходить і нині). 1947 –— повернувся до Франції.

'''Українська тематика''' відобразилась в багатьох творах М. Алданова, а "«Повість про смерть"» (1952) цілком ґрунтується на українському історичному матеріалі ХІХ століття.

* [[Абліцов Віталій Григорович|Віталій Абліцов]] «Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті» –— К.: КИТ, 2007. -— 436 с.

* [http://www.day.kiev.ua/56653/ Ігор Сюндюков. Прозріння Марка АЛДАНОВА -— «День», №74№ 74, 20.04.2002]