Римське завоювання Іспанії: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Verdi (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Verdi (обговорення | внесок)
Рядок 3:
== Передмова ==
[[Зображення:Roman Wall - Empúries 2005-03-27.jpg|thumb|right|250px|Римський кріпосний мур в [[Емпорії|Емпоріях]] (сучасний [[Ампурьяс]]), звідки почалося проникнення римлян на [[Піренейський півострів]].]]
[[Фінікійці]] (а пізніше — [[Карфаген|карфагеняни]]) почали відвідувати [[Піренейський півострів]] задовго до [[Перша Пунічна війна|Першої Пунічної війни]], між [[VIII ст. до н. е.|VIII]] і [[VII ст. до н. е.|VII]] ст. до н.е. Їхня активність концентрувалася переважно на півдні півострова та на східному узбережжі південніше річки Ібер (сучасна [[Ебро]]). В цих прибережний регіонах вони заснували велику кількість торгівельних баз з метою вивозу мінеральних та інших ресурсів дороманської Іспанії на ринки античного [[Середземномор’я]]. Ці невеликі бази рідко являли собою щось більше, ніж побудований біля причалу товарний склад, проте вони робили можливим не тільки вивіз сировини, але й впровадження ремісних виробів зі східного Середземномор’я серед місцевих жителів, створюючи дедалі потужніший вплив античної цивілізації на культури корінного населення півострова і сприяючі запозиченню ними певних культурних рис.
 
Найбільш потужного культурного впливу зазнали племена [[ібери|іберів]], які населяли схід і південь країни і, ймовірно, були нащадками давнього первісного населення Іспанії; їх мова не належала до [[Індоєвропейські мови|індоєвропейської сім’ї]]. К V ст. до н. е. серед них вже склалося структуроване суспільство зі значною соціальною стратифікацією, і к 600 р. до н. е. вже почали виникати укріплені міські центри, які організовувалися за прикладом прибережних фінікійських та грецьких колоній. Іберійська культурна область на сході зоставалася політично роздробленою; на півдні в долині Бетісу (сучасний [[Гвадалквівір]]) подекуди виникали більші державні утворення, наприклад, згадуване [[Геродот|Геродотом]] [[Тартесське царство]] (яке розпалося близько 550 р. до н. е.).
 
У внутрішніх районах півострова, на заході і північному заході вплив античних середземноморських цивілізацій був значно слабкішим, і місцеве населення жило переважно невеликими селами, займаючись сільським господарством і скотарством. Центр і захід країни займали [[кельти]], які з’явилися тут з-за [[Піренеї|Піренеїв]] приблизно в VII ст. до н. е., північний східзахід — предки сучасних [[баски|басків]]. Кельтські племена, що населяли внутрішні плато на півночі центральної частини півострова, мали тісні контакти з іберами на сході і запозичили від них багато культурних рис, зокрема використання гончарного круга, характерний стиль кам’яних статуеток кабанів та биків, а також іберський алфавіт, однак міські центри в цієї області почали виникати лише в [[II до н. е.|II]] ст. до н е.
 
В [[VI ст. до н. е.|VI]] ст. на північ Піренейського півострова почали проникати [[греки]] з [[Массілія|Массілії]] (сучасній [[Марсель]]), першої грецької колонії на заході Середземного моря. Вони заснували на півночі півострова міста Емпоріон і Роде, і також почали розбудовувати мережу торгівельних постів по всьому східному узбережжю Іспанії; їх головним інтересом, безперечно, була торгівля, а не колонізація. Незважаючи на грецьку активність, значна частина їх торгівлі відбувалася через фінікійських, а пізніше — карфагенських посередників, котрі торгували на півострові грецькими виробами і вивозили звідси сировину для перепродажі в [[Давня Греція|Греції]].