Аглютинація (мовознавство): відмінності між версіями

'''Аглютинація''' ([[латинська мова|лат.]] ''agglutinatio'' — склеювання) — у [[мовознавство|мовознавстві]] — творення в мовах граматичних форм і похідних слів приєднанням до кореня або основи слова [[афікс]]ів, що мають одне граматичне значення. Наприклад, в [[узбецька мова|узбецькій мові]] множина [[іменник]]ів, [[займенник]]ів і [[дієслово|дієслів]] завжди позначається афіксом «лар»/ «lar»(''урток''/''urtok''—"«товариш"», ''уртоклар''/''urtoklar''— «товариші»; ''у йозади''/''u yozadi''—"«він напише"», ''улар йозадилар''/''ular yozadilar'' —"«вони напишуть"»).

У слов'янських мовах аглютинація — дуже рідкісне явище, на противагу якій поширена [[фузія]]. Аглютинація властива [[тюркські мови|тюркським]], [[угрофінські мови|фінно-угорським ]] та ін. мовам.