Відмінності між версіями «Ґергарт Гауптман»

нема опису редагування
(картка)
 
== Життя і творчість ==
[[Файл: Gerhart Hauptmann.jpg|thumb|Герхарт Гауптман (з книжки 1905 р.)]]
 
Народився у [[Сілезія|сілезькому]] місті Оберзальцбрунн (зараз [[Щавно-Здруй]]) в сім'ї власника готелю. Навчався в [[Реальне училище|реальному училищі]] в Бреслау ([[Вроцлав]]). З метою стати скульптором навчався у школі мистецтв. Там же познайомився з [[Йозеф Блок|Йозефом Блоком]], що став його другом впродовж життя. Пізніше майже семестр слухав лекції в [[Єнський університет|Єнському університеті]]. З [[1883]] до [[1884]] жив в Італії. У травні [[1885]] р. одружився, оселився у [[Берлін]]і. Він цікавився успіхами природничих наук та натуралізмом. Слухав лекції з природознавства та історії у Берлінському університеті. 1888 року Гауптман відправився до [[Цюріх]]а, де вивчав медичні основи мотивації людської поведінки у психіатра О. Фореля.
У «Флоріані Гейер» Гауптман зробив спробу відродити історичну хроніку. «Боброва шуба», «Червоний півень», «Шлук і Яу» за силою гумору і влучним натуралістичному зображенням робітничого класу, без будь-якої ідеалізації, надзвичайно життєві і художні. У «Розі Бернт» знову виступає питання про особу, яка гине, коли індивідуальна совість стає об'єктом людського суду. Всі ці драми цілком реальні за манерою письма, але все пройняті прагненням відбити ідеалістичні пориви духу: в цьому сила Гауптмана, який і в громадських драмах, і в психологічних, що зображують особистість у боротьбі із середовищем, ніколи не обмежується життєвої стороною конфліктів, а завжди чутливо прислухається до голосу духу. Поряд з реалістом в Гауптмана високо стоїть поет, чуйно відтворює атмосферу національних казок і переказів у віршованих драмах: «Затонулий дзвін» (1896) і «Бідний Генріх» (1903). «Затонулий дзвін» — трагедія ідеаліста, скутого жалістю до земного, але він прагне вгору. «Бідний Генріх» — переробка старовинного німецького переказу про прокаженого, зціленому самовідданою любов'ю дівчини. Дух поетичного старовинного переказу чудово збережений у драмі. Таким чином, основна риса Гауптмана — поєднання натуралістичних прийомів, близькості до життя і її безпосереднім інтересів, співчуття людським стражданням, з глибоким ідеалізмом, з вірою в дух людський, який ставить собі все більш і більш високі цілі.
 
У дусі ірраціоналізму написані драми «Зимова балада» ([[1917]]), «Білий рятівник» ([[1920]]), «Індіподі» (1920); романи «Юродивий у Христі Емануель Квінт» ([[1910]]), «Острів великої матері» ([[1924]]). Проза Гауптмана, за винятком роману «Єретик з Соани» ([[1918]]), що містить викриття святенницькою моралі, поступається за художньою силою його драматургії. У пізній творчості Гауптмана виділяється драма «Перед заходом сонця» ([[1932]]), в якій звучать соціально-критичні мотиви. У період панування фашизму в Німеччині Гауптман відійшов від сучасних тем. Написав автобіографічний роман «Пригода моєї юності» ([[1937]]), драматичну тетралогію на сюжет грецької легенди про Атридів (1941-44). Поема «Великий сон» свідчила про ворожість Гауптмана нацизму. Після краху гітлерівського режиму Гауптман був обраний почесним головою організації демократичної інтелігенції «Культурбунд».
 
За творчістю Гауптмана ще за життя письменника слідкувала українська критика. Про Гауптмана писали статті [[Іван Франко]] (1898), [[Леся Українка]] (1901), [[Григорій Цеглинський]], [[Юрій Кміт]], [[Михайло Яцків]]. Українські дослідники С. Родзевич та О. Хоміцький розглядали літературну спадщину Гауптмана. У 1899 р. Леся Українка переклала п'єсу письменника «Ткачі». З [[1898]] р. його драми перекладали М. Павлик, А. Крушельницький, Б. Грінченко, Ф. Федорців, М. Голубець. Пізніше з українських перекладачів Гауптмана слід назвати С Тобілевича, М. Вороного, О. Бублик-Гордона, Ю. Назаренка та інших. У [[1910]]—[[1920]] рр. у театрах Галичини ставились такі п'єси Гауптмана, як «Візник Геншель», «Ганнуся», в Одесі — «Візник Геншель» ([[1904]]). З [[1919]] року в театрах України ставляться «Ткачі», «Візник Геншель», «Затоплений дзвін», «Ганнуся», «Ельга», «Перед заходом сонця» та інші п'єси.
{{Нобелівська премія з літератури}}
 
{{DEFAULTSORT:Гауптман, Герхарт}}
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Німецькі письменники]]
[[Категорія: Лауреати Нобелівської премії з літератури]]
 
[[an:Gerhart Hauptmann]]
14 050

редагувань