Ідеальне місто: відмінності між версіями

''' Ідеальне місто''' -— архітектурна і містобудівна ідея створення міста, досить бездоганного в планах безпеки, архітектурного образу, соціального устрою, гармонічно поєднаного з навколишнім середовищем. Існує в проектах, теоретичних працях, в візуальних відтвореннях ( картини, гравюри). Було зроблено декілька спроб відтворити ідеальні міста в реальності, але повної реалізації ідеї досягти не вдалося нікому.

Про план міста Гіпподама добре знав і [[філософ]] Платон (427—347 рр. до н. е.) Він і переніс його в свій твір «Держава». Бо план Гіпподама нічим не був схожим на тогочасні [[Афіни]] -— вузькі і криві вулиці, незграбні домівки, відсутність приватних [[сад]]ів, бруд і сміття тощо. Ідеальне місто Платона поділене на 12 частин, вулиці прямі, заокруглені площі,будинки ошатні, але схожі один на одного, щоб не викликати заздрість і змагання перевершити сусіда. Афіняни мріяли про багатство, волали богатства і діяли заради багатства. Платон же волав скасувати усі протиріччя в своєму ідеальному місті, що вже виходило за межі чисто архітектурних і містобудівних ідей. Страшна реальність і красива теорія вкотре не збігались і не підпорядковувались одна одній. Але ідея виявилась живою.

* [[Філарете]] ( бл. 1400 -— 1467 )

* Франческо ді Джорджо Мартіні ( 1439 -— 1502 )

* [[П'єтро Катанео]] ( 1500 -— 1572 )

* [[Вінченцо Скамоцци]] ( 1548 -— 1616 ).

Останньому навіть вдалося побудувати ідеальне місто неподалік від Венеції на межі з Альпами -— Пальма Нуова. Постійні війни і небезпека спричинили проектування саме міст-фортець, де ідеальне розпланування починалось за фортечними мурами і вежами. Ідея міст-фортець була перенесена італійськими архітекторами і військовими [[інженер]]ами в інші країни. За схемами ідеальних міст-фортець зроблене розпланування міст [[Жовква]] , [[Броди]] ( сучасна Україна).

Ідея була такою привабливою, що некритично була перенесена в''' 20 століття''', коли в різних регіонах світу збудували декілька міст на порожньому місці- без історичної пам'яті, у вигаданих формах [[функціоналізм]]у, без урахування національних традицій, клімату тощо. Щвейцарець за походженням, [[Ле Корбюзьє]] ( Шарль Эдуард Жаннере, 1887—1965) будує у [[Франція|Франції]], [[Росія|Росії]], [[Індія|Індії]]. В Індії він і вибудував місто [[Чандігарх]] -— надзвичайно близьке до так званих ідеальних міст -— без історичної пам'яті, у вигаданих формах [[функціоналізм]]у, без урахування національних традицій.

Незважаючи на поклоніння авторитету Ле Корбюзьє і дотримання стилістики функціоналізму,виявились і важливі відмінності. Авторський колектив архтекторів на чолі з Оскаром Німейєром планували ідеальне місто -— без історичної пам'яті, на порожній теріторії тощо. Але могутня історична містобудівна традиція Бразилії, вирощена на колоніальному [[бароко]],проривалася через засилля геометричних і спрощених форм. Нове обличчя столиці формував центр ( площа Трьох Влад ) з парадоксально простими, геометричними формами, композиція яких почала сприйматися як символ і формула новітньої архітектури. Футуристична захопленість зайшла настільки далеко, що новітність мали випромінювати навіть назви :

* резиденція [[президент]]а -— Палац Алворада ( Світанку ),

* будівля уряду -палац Планалту ( Бразильського Плоскогір'я -— саме тут побудована нова столиця )

* будівля Національної металургійної компанії -— палац Розвитку тощо.

* August Gebeßler: ''Freudenstadt -— Geschick und Geschichtlichkeit einer Idealstadt'', in: Die Alte Stadt, 23, 1996, S. 46-55.