Відмінності між версіями «Март Ніклус»

1425 байтів додано ,  11 років тому
вікіфікація
(вікіфікація)
'''Март Олав Ніклус''' (ест. NIKLUS {{lang-et|Mart Olav Niklus}}, *[[22 вересня]] [[1934]], м. [[Тарту]], [[Естонія]]) - естонський правозахисник та політв'язень СРСР, іноземний член Української Гельсінської Групи з 1982.
 
== Біографія ==
 
Нар.Народився ув родині вчителів, які походятьпоходили з округу [[Отепя]]. [[1957]] закінчив біологічний факультет [[Тартуський університет|Тартуського університету]], спеціалізувався з [[орнітологія|орнітології]].
 
Масові депортації естонців 1948-1949 рр., які організувала окупаційна адміністрація СРСР, сталастали ґрунтом для свідомого опору Марта Ніклуса. Спочатку це мало риси культурницької фронди - Ніклус разом іззі студентом Велло Пяллином фотографував старі будинки, а також установки для заглушення закордонних радіостанцій; їх передавав за кордон для публікації. Тоді ж передав до естонської редакції радіостанції «[[Голос Америки]]» викривальний лист проти "«совєцької дійсності"».
 
== Арешти та каторги ==
 
[[21 серпня]] [[1958]] -Ніклуса заарештованийбуло заарештовано, пізніше заарештували і В. Пяллина.
15 січня 1959 - Верховний Суд Естонської РСР засудив Н. за статтями 58-4 («допомога міжнародній буржуазії») і 58-10 КК РРФСР до 10 р.років позбавлення волі і 3 р.роки заслання; його однодумець отримав 4 рроки. Термін відбував у політичних таборах [[Мордовська АРСР|Мордовської АРСР]] і Владимирській в’язниці ([[РРФСР]]).
1966 - Верховний Суд ЕРСР скоротив термін вироку до 7 р., 30 липня його звільнили.
 
[[1966]] -року Верховний Суд ЕРСР скоротив термін вироку до 7 р.років, а 30 липня його звільнили.
Повернувся в Тарту. У роботі за фахом відмовлено. 1966-1971 - шофером, диспетчер автопарку, органіст у лютеранському костьолі. 1968 - викладав англійську, французьку і німецьку на курсах іноземних мов.
 
Повернувся в Тарту. У роботі за фахом йому було відмовлено. В 1966-1971 -рр. працював шофером, диспетчердиспетчером автопарку, органісторганістом у лютеранськомулютеранській костьоліцеркві. [[1968]] -року викладав [[англійська мова|англійську]], [[французька мова|французьку]] і [[німецька мова|німецьку]] на курсах іноземних мов.
Продовжував брати участь у русі опору. Був добре знайомий із московськими дисидентами, насамперед, із Наталею Горбаневською, яка часто приїжджала в Тарту, а також з Тетяною Великановою, Мальвою Ландою. Передавав інформацію про події в Естонії і національний самвидав для «Хроники текущих событий».
 
Продовжував брати участь у русі опору. Був добре знайомий із московськими дисидентами, насамперед, із [[Наталя Горбаневська|Наталею Горбаневською]], яка часто приїжджала в Тарту, а також з [[Тетяна Великанова|Тетяною Великановою]], [[Мальва Ланда|Мальвою Ландою]]. Передавав інформацію про події в Естонії і національний самвидав для «Хроники текущих событий».
Переклав на естонську мову Загальну декларацію прав людини ООН. 1974 написав мемуарну записку про свою справу («Автобіографія»), яка поширювалась через самвидав.
 
Переклав на естонську мову [[Загальна декларація прав людини ООН|Загальну декларацію прав людини ООН]]. [[1974]] року написав мемуарну записку про свою справу («Автобіографія»), яка поширювалась через самвидав.
Виступав на захист Олександра Гінзбурґа, Юрія Орлова (початок 1977), Віктораса Пяткуса (14 і 20.11. 1977), Гліба Якуніна, Антанаса Терляцкаса (листопад 1979).
 
Виступав на захист [[Олександр Гінзбурґ|Олександра Гінзбурґа]], [[Юрій Орлов|Юрія Орлова]] (початок 1977), [[Вікторас Пяткус|Віктораса Пяткуса]] (14 і 20.11. листопада 1977), Гліба[[Гліб ЯкунінаЯкунін|Гліб Якунін]], [[Антанас Терляцкас|Антанаса Терляцкаса]] (листопад 1979).
1977-1980 підписав ряд колективних звернень: «Балтійський меморандум» (23.08.1979), Петицію проти вторгнення радянських військ в Афганістан (17.01. 1980), звернення до Міжнародного Олімпійського Комітету (28.01.1980), проти вислання академіка Андрія САХАРОВА (3.02.1980).
 
У 1977-1980 рр. підписав ряднизку колективних звернень: «Балтійський меморандум» (23.08. серпня 1979), Петицію проти [[Інтервенція Радянського Союзу в Афганістан|вторгнення радянських військ в Афганістан]] (17.01. січня 1980), звернення до [[Міжнародний оліпійський комітет|Міжнародного Олімпійського Комітету]] (28.01. січня 1980), проти вислання академіка [[Андрій Сахаров|Андрія САХАРОВАСахарова]] (3.02. лютого 1980).
Найбільше контактував із литовськими дисидентами, написав декілька праць про них:
* «Процес у Вільнюсі очима естонця» (серпень 1978, про справу Віктораса ПЯТКУСА),
* «Вільнюс і вільнюсьці очима дисидента» – про литовських дисидентів, у формі дорожніх заміток (осінь 1979).
 
Найбільше контактував із [[Литва|литовськими]] дисидентами, написав декілька праць про них:
Постійно піддавався переслідуванням з боку КГБ СРСР (жовтень 1976, березень 1980). 1979 звільнений з роботи. 1980 - знову заарештований. Ознайомившись з обвинувальним висновком, написав «Рецензію на судочинство» з описом допущених правопорушень.
* «Процес у Вільнюсі очима естонця» (серпень 1978, про справу Віктораса ПЯТКУСАПяткуса),
* «Вільнюс і вільнюсьці очима дисидента» про литовських дисидентів, у формі дорожніх заміток (осінь 1979).
 
Постійно піддавався переслідуванням з боку [[КГБ СРСР]] (жовтень 1976, березень 1980). [[1979]] звільненийроку Ніклуса звільнили з роботи., а [[1980]] року - знову заарештованийзаарештували. Ознайомившись з обвинувальним висновком, написав «Рецензію на судочинство» з описом допущених правопорушень.
08 січня 1981 Верховний Суд ЕРСР засудив Ніклуса за ст. 68 ч. 2 КК ЕРСР (відповідає ст. 70 ч.2 КК РСФСР і ст. 62 ч. 2 КК УРСР) до 10 р. позбавлення волі в колонії особливого режиму і 5 р. заслання; визнаний ''особливо небезпечним рецидивістом''. Винним себе не визнав, заявив про відмову від участі в процесі. Разом з ним був засуджений Юрі Кукк.
 
08[[8 січня]] [[1981]] [[Верховний Суд ЕРСР]] засудив Ніклуса за ст. 68 ч. 2 КК ЕРСР (відповідає ст. 70 ч.2 КК РСФСР і ст. 62 ч. 2 КК УРСР) до 10 р. позбавлення волі в колонії особливого режиму і 5 р. заслання; визнаний ''особливо небезпечним рецидивістом''. Винним себе не визнав, заявив про відмову від участі в процесі. Разом з ним бувбуло засудженийзасуджено [[Юрі Кукк]]а.
Ув'язнення відбував у таборі ВС-389/36 у сел. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. (РРФСР). Брав участь у голодуваннях і акціях протесту, підписував індивідуальні і колективні листи протесту. Перебуваючи в ув'язненні в Кучино разом з членами Української Гельсінкської групи, зокрема, з В.СТУСОМ, Л.ЛУК’ЯНЕНКОМ, вступив у неї як іноземний член разом з литовцем В.ПЯТКУСОМ у найбільш критичний для групи час, щоб підтримати її. Постійно піддавався покаранням. 8.04.1982 покараний роком „одиночки”. У 1983 на 3 р. переведений на тюремний режим, карався в Чистопольській в’язниці (РРФСР).
 
Ув'язнення відбував у таборі ВС-389/36 у сел. [[Кучино]] Чусовського р-ну [[Пермська область|Пермської обл.]] (РРФСР). Брав участь у голодуваннях і акціях протесту, підписував індивідуальні і колективні листи протесту. Перебуваючи в ув'язненні в Кучино разом з членами [[Українська Гельсінська група|Української ГельсінкськоїГельсінської групи]], зокрема, з В.СТУСОМ[[Василь Стус|Василем Стусом]], Л.ЛУК’ЯНЕНКОМ[[Левко Лук'яненко|Левком Лук'яненком]], вступив у неї як іноземний член разом зіз литовцем В.ПЯТКУСОМПяткусом у найбільш критичний для групи час, щобаби підтримати її. ПостійноЙого піддававсяпостійно піддавали покаранням. [[8.04. квітня]] [[1982]] року покараний роком „одиночки”«одиночки». У 1983 року на 3 р.роки переведениййого було переведено на тюремний режим, карався вдо ЧистопольськійЧистопольської в’язниці (РРФСР).
1986 повернувся в Кучино, 1987 переведений у табір ВС-389/35 на ст. Всехсвятська.
 
[[1986]] року повернувся в Кучино, а [[1987]] його переведенийперевеои у табір ВС-389/35 на ст. Всехсвятська.
У червні – липні 1988 в Естонії пройшли масові акції протесту (мітинги, голодування, пікети) з вимогами звільнення естонських політв'язнів, у тому числі Ніклуса.
 
На початку липня прочитав в естонській газеті, що він ''уже звільнений''. Розпочав голодівку, та за дві доби, його таки звільнили. 1990 повністю реабілітований.
У червні липні [[1988]] в [[Естонська РСР|Естонії]] пройшли масові акції протесту (мітинги, голодування, пікети) з вимогами звільнення естонських політв'язнів, у тому числі Ніклуса.
На початку липня його звільнили. [[1990]] року Ніклуса було повністю реабілітований.
 
== Державницька діяльність ==
 
Брав активну участь у відновленні незалежності [[Естонія|Естонії]]. Почесний член Естонської Групи за обнародування Пакту Молотова-Ріббентропа.
Депутат [[Конгрес Естонії|Конгресу Естонії]] і [[Комітет Естонії|Комітету Естонії]] (1990-1992).
 
1992-1995 депутат Рійґікоґу[[Рійґікоґ]]у (парламенту) Естонії. Під час його каденції безуспішно домагався прийняття жорсткого закону "«Про люстрацію"». З тих пір гостро критикує політичну еліту Естонії, вказує на велику кількість колишніх працівників КДБ СРСР в найвищих органах влади Естонії. Також виступав проти вступу Естонії до [[ЄС]] та НАТО[[NATO]], запровадження газальноєвропейськоїзагальноєвропейської валюти Євро[[євро]].
 
Член естонських і міжнародних громадських організацій: Естонського товариства натуралістів, Естонського орнітологічного товариства, Естонської спілки колишніх політичних в'язнів, Естонського Союзу захисту, Міжнародного Товариства прав людини, Міжнародної Асоціації радянських політичних в'язнів).
 
У 1990-1992 роках був ПрезидентПрезидентом Естонського фонду захисту природи.
 
== Нагороди ==
 
НагородженийНіклуса було нагороджено призом Балтійської Американської Ліги Свободи (1988), естонським (Державного герба II ступеня за внесок у визволення Естонії, 1996) і литовським (Великого князя Гедимінаса III ступеня, 1999) орденами.
 
== Контакти з Україною ==
 
Брав участь у роботі наукових конференцій в Україні з питань політичних репресій, зокрема у квітні [[2010]].
 
Проживає в Тарту, пенсіонер. Неодружений.
 
== БібліоґрафіяБібліографія ==
 
* М.Никлус. Воспоминания о соратнике // Радуга. – 1991. – №10. – С.58-63. (про В.Стуса).
[[Категорія:Персоналії:Естонія]]
[[Категорія:Випускники Тартуського університету]]
[[Категорія:Народились 22 вересня]]
[[Категорія:Народились 1934]]
 
 
[[et:Mart Niklus]]
20 353

редагування