Георг Гервег: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 42:
На зворотньому шляху до Швейцарії він знайомиться у Лейпцигу з анархістом [[Бакунін Михайло Олександрович|Михайлом Бакуніним]], який буде все більше впливати на Гервега у його пізніших працях. По поверненні до Швейцарії поет отримав право на проживання у кантоні Базель-Ланд. Він одружується з Еммою Зігмунд, донькою берлінського банкіра; підтримує зв'язок з Людвігом Бюхнером, Августом Бекером та Вільгельмом Вайтлінгом, теоретиком «Союзу справедливих». З 1848 по 1843 працює редактором у тижневику «Молоде покоління» і публікує «21 лист зі Швейцарії», збірку невиданих повідомлень для журналів.
1843 р. Гервег переїжджає до Парижа і ще раз зустрічається там з Карлом Марксом та Михайлом Бакуніним. Крім того, він знайомиться з Женні Маркс, Мозесом Гессом, [[Жорж Санд]], [[Віктор Гюго|Віктором Гюго]], Ламартіном, [[П'єр-Жан Беранже|Беранже]], Карлом Фохтом та іншим відомими інтелктуалами його часу. У 1844 р. виходить друга частина «Віршів живої людини», де відсутня динаміка першого тому і окреслені республіканські тенденції автора.
=== 1848 — 1875: Березнева революція. Захоплення соціалізмом ===
Після паризької Лютневої революції 1848 р. Гервег став президентом Республіканського комітету та головою Німецького демократичного легіону.
Незважаючи навсі заперечення та поради Карла Маркса й Фрідріха Енгельса, він з маленькою озброєним військом радикал-демократичних повстанців поспішив на допомогу до Фрідріха Хекера в Баден під час Березневої революції. 27 квітня 1848 р. Німецький демократичний легіон був розбитий вюртемберзькими військами біля Шопфхайма. Добровольчі загони Фрідріха Хекера, так звані взводи Хекера, були розбиті й переслідувані за неділю до цього біля Кандерна у Шварцвальді. Після цієї поразки Гервег був вимушений знову тікати, і знову втеча привела його до Швейцарії.
Поразку революції 1848 г. Гервег сприйняв як крах усіх своїх сподівань та ідеалів, але продовжив у своїй власній творчості традиції демократичної літератури 40-х рр. У поезіях, статтях та фейлетонах викривав європейську реакцію. На прохання Ф.Лассаля у 1863 р. створив гімн для "Всезагального німецького робітничого руху", будучи під впливом «Пісні до британців» [[Шеллі Персі Біші|Шеллі]]. Також перекладав твори Ламартіна та [[Вільям Шекспір|Шекспіра]] на німецьку мову.
| |||