Свірський Юрій Володимирович: відмінності між версіями

''' Сві́рський Ю́рій Володи́мирович''' (*[[5 квітня]] [[1882]], м. Каліш, Російська імперія  — † [[12 червня ]] [[1959]], [[Лондон]]) — військовий діяч періоду національно-визвольних змагань 1917-19191917—1919 років, контр-адмірал Української Держави, Начальник Головного морського штабу Українських військово-морських сил, товариш (заступник) міністра Морських справ Української Держави, віце-адмірал Польської Республіки (1941).

Кавалер Ордену Почесного Легіону та багатьох російських, польських та інш. орденів.

Юрій Володимирович Свірський народився в 5 квітня 1882 року у місті Каліші (тепер Республіка Польща), у родині офіцера російської імператорської армії.

Закінчив Кадетський корпус у Москві.

У 1889-19021889—1902 роках навчався у Морському корпусі в Санкт-Петербурзі.

Служив на Балтійському флоті старшим офіцером на крейсері “Аскольд”«Аскольд».

В 1905 році перевівся на Чорноморський флот. Вахтовий офіцер панцернику «Ростислав». Командир канонерського човна “Донец”«Донец», яхти “Колхида”«Колхида». Старший офіцер крейсера [[Пам’ять Меркурія (крейсер)|«Пам’ятьПам'ять Меркурія»]].

З 1908 – — служив на мінному загороджувачі «Кронштат», «Пам’ятьПам'ять Меркурія» (вдруге), панцернику «Св. Євстахій». Командир міноносця «Стремітельний».

З 1912 року – — офіцер бригади лінкорів Чорноморського флоту.

1917 року – — Капітан І рангу. Приймав активну участь в українізації Чорноморського флоту. Підтримував підняття українських прапорів на кораблях флоту та звернення до [[Центральна Рада|Центральної Ради]], щодо більш активної роботи щодо створення національних військово-морських сил.

Після приходу до влади [[Павло Скоропадський|Гетьмана Павла Скоропадського]] активно включається в процес розбудови Військово-морських сил Української Держави.

З 1 червня 1918 року - — Начальник Головного морською штабу [[Українська держава|Української Держави]].

Наприкінці літа 1918 року почались прикінцеві українсько-німецькі перемовини, щодо остаточної передачі кораблів Чорноморського флоту Українській Державі. В другій половині серпня 1918 року, за доручення Ради міністрів, до Берліна виїхав Юрій Свірський , в якості керівника української делегації. Узгоджував план передачі Україні військових і торгівельних кораблів, які перебували в руках німців.

З 10 жовтня 1918 року – — [[контр-адмірал]], заступник міністра морських справ. За деякими джерелами - — міністр морських справ.

Після антигетьманського перевороту та захоплення кораблів Українського Чорноморського флоту військами Антанти переїздить до Польщі.

У 1919 році, вже як Єржі Свірські ''({{lang-pl|Jerzy Włodzimierz Świrski}})'' на службі в збройних силах Польщі у звінні командир І рангу.

З 1920 – — Заступник начальника морських справ військового міністерства, Командувача Морського побережжя.

В 1922 році призначений Першим командувачем військово-морського флоту Польської Республіки.

У 1925-19391925—1939 році обіймав посаду начальника Військово-морського управління в міністерстві з військових питань у Варшаві.

У 1931 році повторно (тепер вже польською владою) присвоєно звання контр-адмірал.

З початком [[Друга Світова війна|Другої Світової війни]], разом з міністерством військових справ, емігрує до Франції, а згодом - — до Великобританії. Разом з міністром оборони Владиславом Сікорським від імени Польщі підписує польсько-британську угоду.

З 1941 року – — віце-адмірал.

Після «звільнення» Польщі військами Радянського Союзу та встановлення там маріонеткового комуністичного режиму емігрував до Франції, жив у Парижі. У 1946 виїхав до Великої Британії.