Галуст Гюльбенкян: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 46:
== З життєпису ==
Для удосконалення французької мови Гюльбекяна відпрвили до [[Марсель|Марселя]], після чого він вивчав інженерну справу у Королівському коледжі у [[Лондон]]і. [[1887]] року Гюльбенкян закінчив [[Оксфордський університет]] і здобув фах інженера-нафтовика.
У [[1898]] році Галуст Гюльбенкян був призначений радником з економіки [[Османська імперія|османських]] посольств у [[Париж]]і та [[Лондон]]і. Ця посада, у поєднанні з британським підданством, забезпечила Гюльбенкяну впливове становище як у Європі, так і на Близькому та Середньому Сході, в першу чергу на батьківщині — у Османській імперії.
на початку [[20 століття|XX століття]] Гюльбенкян активно долучився до організації світового видобутку [[Нафта|нафти]], надаючи послуги найбільшим компаніям світу в питаннях оптимізації видобутку «чорного золота» та витрат на нього. У [[1907]] році результатом такої його плідної діяльності стало злиття голландської та британської нафтових компаній у єдиного гіганта [[Royal Dutch Shell]], за що Гюльбенкян отримав 5 % акцій новоствореної компанії. У подальшому Гюльбенкян брав участь у створенні низки інших нафтових компаній (Turkish Petroleum Company, Iraq Petroleum Company тощо), зазичай, одержуючи як винагородження 5 % нових компаній, через що навіть отримав своєрідне прізвисько ''«містер 5 відсотків»''.
У квітні [[1942]] року Гюльбенкян виїхав з [[Франція|Франції]] до [[Португалія|Португалії]], де прожив 13 років до самої смерті.
== Колекціонер і філантроп, продовження справи ==
Галуст Гюльбенкян відомий не лише як один з найбагатших людей свого часу, а й як пристрасний збирач творів світового мистецтва, та головне — щедрий грошодавець громадам вірменської діаспори в багатьох країнах, філантроп і меценат, який долучився до відновлення та підтримки низки пам'яток світового рівня.
== Примітки ==
|