Відмінності між версіями «Петро Пустельник»

м
м
до групи Вальтера Голяка, що досягла [[Константинополь|Константинополя]], який розміщував численних пілігримів
навколо Константнополя, тимчасом як він намагався домовитися з [[Візантійські імператори|візантійським імператором]] щодо морської переправи. Імператору не вдалося забезпечити пілігримам адекватний провіант, тому все більше число бідняків вдавалося до грабунку імперських сховищ.
Алексій[[Олексій I Комнін]] хвилювався через збільшення безладу і добре озброєної армії хрестоносців, що мала от-от прийти, тому швидко закінчив перемовини і переправив їх через [[Босфор]]
на азійське узбережжя на початку серпня, з обіцянкою охороняти і допомагати до на шляху до кордону з ворогом. Він хотів, щоб похід бідняків почекав його розпоряджень, але незважаючи на його прагнення, жебраки вступили на територію турків. [[Турки]] почали грабунок і врешті-решт атакували беззбройний натовп. Петро повернувся у великому смутку до Константинополя, шукаючи допомоги імператора.
Турки згодом почали переслідувати хрестоносців, що втікали до візантійської території,і в час відсутності Петра пілігрими потрапили в засаду і були порубані на шматки турками, які були більш численні і більш дисципліновані. Незважаючи на слова Петра про божественну охорону, більшість пілігримів було вбито мечами і стрілами турків чи було захоплено в полон. Дійшовши до Константинополя з малою кількістю вмираючих від голоду під час зими 1096—1097 р., учасники походу майже не мали надії на допомогу візантійців і тому чекали на прихід добре озброєної армії хрестоносців, сподіваючись з їх допомогою завершити паломництво.
 
Коли прибули князі, Петро приєднався до них і війшов до їхньої ради в травні 1097 р. і
з невеликою кількістю залишившихся послідовників вони разом пройшли [[Мала Азія|Малу Азію]]
і дісталися Єрусалиму[[Єрусалим]]у. Тимчасом як його «бідняки» ніколи не змогли відновити свою чисельність до турецької розправи, його ряди швидко поповнилися безбройними, пораненими і збанкрутілими [[Хрестоносці|хрестоносцями]]. Проте, незважаючи на дві гарячі промови,
він вже грав другорядну роль в подальшій історії першого хрестового походу, який в той час вже повністю базувався на військовій кампанії, яка мала ціль охороняти шляхи пілігрімів
і святі місця в[[Палестина| Палестині]].
Він з'явився на початку 1098 р., з наміром вирватися від тягот облоги [[Антіохія|Антіохії]], виставляючи себе як сказав [[Гвіберт НожантськийНожанський]] «падаючою зіркою». Однак, Гвіберт і
інші джререла продовжували стверджувати, що Петро виголосив промову
перед напів-померлими від голоду хрестоносцями, що мотивувала їх вилазку з воріт Антіохії і їх наступну героїчну перемогу над переважаючою мусульмананською армією,
що тримала в облозі місто. Таким чином, запам'ятавши його заслуги, він в сердині року був відправлений князями запросити [[Кербога|Кербогу]], щоб все вирішити за допомогою дуелі, від якої емір згодом відмовився; в 1099 р. він з'являється як хранитеь подаяння при облозі Арки і як лідер благаючої процесії навколо стін Єрусалима[[Єрусалим]]а, що передувала чудесній
перемозі хрестоносців в [[Битва при Аскалоні|битві при Аскалоні]] в серпні. В кінці року він відправився до [[Латакія|Латакії]] і відплив звідти на[[ Захід]]. З цього часу він зникає, але Альберт Аахенський відзначив, що
він помер в сані настоятеля [[Храм Гробу Господнього |Храма Гробу Господнього]] який він заснував у [[Франція|Франції]].
 
== Роль в натхненні Першого хрестового походу ==
581

редагування