Відмінності між версіями «Петро Пустельник»

м
(орфографія)
Турки згодом почали переслідувати хрестоносців, що втікали до візантійської території,і в час відсутності Петра пілігрими потрапили в засаду і були порубані на шматки турками, які були більш численні і більш дисципліновані. Незважаючи на слова Петра про божественну охорону, більшість пілігримів було вбито мечами і стрілами турків чи було захоплено в полон. Дійшовши до Константинополя з малою кількістю вмираючих від голоду під час зими 1096—1097 р., учасники походу майже не мали надії на допомогу візантійців і тому чекали на прихід добре озброєної армії хрестоносців, сподіваючись з їх допомогою завершити паломництво.
 
Коли прибули князі, Петро приєднався до них і війшов до їхньої ради в травні 1097 р. і
 
з невеликою кількістю залишившихся послідовників вони разом пройшли Малу Азію
і дісталися Єрусалиму. Тимчасом як його «бідняки» ніколи не змогли відновити свою чисельність до турецької розправи, його ряди швидко поповнилися безбройними, пораненими і збанкрутілими хрестоносцями. Проте, незважаючи на дві гарячі промови,
він вже грав другорядну роль в подальшій історії першого хрестового походу, який в той час вже повністю базувався на військовій кампанії, яка мала ціль охороняти шляхи пілігрімів
і святі місця в Палестині.
Він з'явився на початку 1098 р., з наміром вирватися від тягот облоги Антіохії, виставляючи себе як сказав Гвіберт Ножантський «падаючою зіркою». Однак, Гвіберт і
інші джререла продовжували стверджувати, що Петро виголосив промову
перед напів-померлими від голоду хрестоносцями, що мотивувала їх вилазку з воріт Антіохії і їх наступну героїчну перемогу над переважаючою мусульмананською армією,
що тримала в облозі місто. Таким чином, запам'ятавши його заслуги, він в сердині року був відправлений князями запросити Кербогу, щоб все вирішити за допомогою дуелі, від якої емір згодом відмовився; в 1099 р. він з'являється як хранитеь подаяння при облозі Арки і як лідер благаючої процесії навколо стін Єрусалима, що передувала чудесній
перемозі хрестоносців в битві при Аскалоні в серпні. В кінці року він відправився до Латакії і відплив звідти на Захід. З цього часу він зникає, але Альберт Айкс відзначив, що
він помер в сані настоятеля церкви Святого Сепульхра яку він заснував у Франції.
 
== Роль в натхненні Першого хрестового походу ==
581

редагування