Картина світу: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Erud (обговорення | внесок) Перенаправлено на Парадигма |
Jurhard (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
Виходячи з того, як розуміють '''картину світу''' соціологи , психологи , психоаналітики та нейрофізіологи , її слід визначити як:
#Redirect [[Парадигма]]▼
* систему образів (і зв'язків між ними) - наочних уявлень про світ і місце людини в ньому, відомостей про взаємини людини з дійсністю (людини з природою, людину зі суспільством, людини з иншою людиною) і самою собою: складові картину світу образи є не тільки (і не стільки) зоровими, але і слуховими, дотикальними і нюховими: образи і відомості найчастіше мають емоційне забарвлення;
* породжувані цією своєрідною конфігурацією образів і відомостей життєві позиції людей, їх переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації і духовні орієнтири; будь-які істотні зміни картини світу тягнуть за собою зміни в системі зазначених елементів.
Відповідно до цих особливостей картина світу:
* цілком визначає специфічний спосіб сприйняття та інтерпретації подій і явищ:
* являє собою основу, фундамент світосприйняття, спираючись на який людина діє в світі;
* має історично обумовлений характер, що припускає постійні зміни картини світу всіх її суб'єктів.
Суб'єктом або носієм картини світу є і окрема людина, і соціальні чи професійні групи, і етнонаціональні або релігійні спільноти.
Картина світу - складно структурована цілісність, що включає три головні компоненти - світогляд , світосприймання та світовідчуття . Ці компоненти об'єднані в картині світу специфічним для даної епохи , етносу чи субкультури чином.
Світосприйняття (тобто чуттєво-образна частина) — це сукупність наочних образів культури, людини, його місця в світі, взаємовідносин зі світом та иншими людьми тощо.
Світогляд - концептуальна частина, представлена загальними категоріями простору, часу, руху тощо. Основні великі елементи — каркас картини світу — являють собою набір вихідних принципів або уявлень, фундаментальних припущень про світ чи тих його частинах дотичних ситуації. Вони можуть і не усвідомлюватися людиною, але є вбудовані в картину світу, бо необхідні для інтерпретації будь-якої життєвої ситуації, для визначення сенсу і для оцінки того, що відбувається. Деякі з них, такі як рух, причинність, намір, тотожність, еквівалентність, час і простір, можливо, навіть ґрунтуються на вроджених властивостях людини. Инші, такі як добро і зло, ставлення до життя і смерті, до себе у світі, до инших людей тощо, явно породжуються і освоюються у процесі виховання й розвитку.
Світовідчуття являє собою особливий склад мислення, систему своїх категорій або особливе співвідношення понять.
Зазвичай перехід від однієї стадії суспільного розвитку до іншої супроводжується різкою зміною або ламкої громадської картини світу, затвердженням нових еталонів світопояснення. Новий світогляд формує нове світосприйняття і світовідчуття в кінцевому підсумку — нову картину світу. Прогрес — розвиток людини і людства — це послідовна зміна та ускладнення індивідуальних і групових картин світу.
Таким чином, з картини світу випливає все інше - і цінності, і ієрархія , і парадигми наукового пізнання, і допустимі способи людських дій. Отже, картина світу може служити інтегральною типологічною характеристикою культури. Згідно цих міркувань можна (і слід) застосовувати терміни «культура» і «картина світу» як взаємозамінні, бо різні вчені вкладають в слово «культура» суперечливі, часом взаємовиключні тлумачення: від побутового рівня розуміння вихованости тієї чи иншої особистости до поняття про створений людьми Світ культурних цінностей і далі аж до уявлення про культуру як про загальний способ існування людського роду.
Особливості різних картин світу
Виокремлюють такі ознаки-критерії, на основі яких можна розрізняти особливості різних картин світу:
* масштабність;
* чіткість;
* емоційна забарвленість;
* світло і темрява;
* присутність минулого, сьогодення і майбутнього;
* аналітизм і синтетизм;
* виділене суб'єкта із зовнішнього середовища;
* активність-пасивність;
* знаковість (символічність);
* рефлективність;
* насиченість міжлюдськими стосунками;
* конформність;
* детермінованість світо устрою;
* ступінь загальної розвинености;
* особливості розвитку репрезентативною системи.
Субкультурна картина світу
Світ не добрий і не поганий — стверджували ще мудреці давнини, — він такий, яким ми його сприймаємо. Що ж визначає сприйняття світу, а отже, і ставлення до нього, людиною?
Здавна відомо, що навіть найсумлінніші свідки, які бачили один і той самий епізод, часто дають про нього суперечливі свідчення. Відбувається це тому, що картини світу у свідків можуть істотно відрізнятися. Скажімо, в одних у ній переважають світлі, в инших — похмурі тони, в одних у її центрі минуле, в инших - майбутнє, в одних вона насичена людськими відносинами, у інших основне місце відведено природі: одні картини світу складні і барвисті, инші прості і безбарвні тощо. Проєктуючи епізод в ситуацію, що існує у його картині світу, свідок неодмінно піддає його при цьому трансформації. Картина світу служить чимось на зразок координатної сітки, що визначає сенс і зміст будь-яких сприйнятих об'єктів і образів. Це відбувається тому, що люди відчувають і діють не у відповідності з якимись «об'єктивними фактами», але виходячи зі своїх завжди суб'єктивних уявлень про них. А ці останні визначаються багатьма обставинами. Дослідженнями встановлено, що, наприклад, «уявлення про щастя та ієрархія життєвих цінностей можуть помітно розходитися не тільки у різних народів і культур, а й у представників різних поколінь або різних субкультур в межах однієї культури, одного народу». Головна причина цього — наявність у різних народів, етносів і субкультур та й, мабуть, у кожної людини своєї особистої картини світу, відповідно до особливостей якої кожна людина і поводить себе так чи инакше
Своєрідна картина світу властива будь-якій соціальній спільноті — від нації або етносу до соціальної чи професійної групи або окремої особи. Мало того, кожному відтинку історичного часу відповідає своя картина світу. Иншими словами, будь-яке досить велике людське співтовариство має диференційовані картини світу як по горизонталі (різні соціальні групи сучасників), так і по вертикалі: картини світу — це не щось застигле, але історично мінливий процес пристосування до мінливих реалій. Так, наприклад, картина світу селянина відрізняється від картини світу його сучасника-університетського професора. Але точно так само сьогоднішній селянин або професор сприймає світ зовсім не так, як представники цих же соціальних груп сто років тому. Розрізняються картини світу у католика і православного, у мусульманина і буддиста. Подібні відмінності добре ілюструє мистецтво. Наприклад, Париж у зображенні китайських художників відрізняється від Парижа Піссарро і Моне . А природа у сучасних пейзажистів разюче відрізняється від її зображення ХІІІ-ХІV століть. Не випадково також говорять, наприклад, про Петербург Гоголя і Достоєвського або про булгаківську Москву.
== Література ==
Яковлєва Є.С. Фрагменти російської мовної картини світу: моделі простору, часу і сприйняття. М.: Гнозис. 1994.
Картина світу //Філософський словник. Н., 1991: Зісь А. Я. У пошуках художнього сенсу. М., 1991. стор 84
Жидков В. С. Соколов К. Б. Мистецтво і картина свггу. - СПб.: Алетейя. 2003
Брунер. Дж. Психологія пізнання. М.. 1977
І Художня культура в докапггалістичних формаціях. Л.. 1984
Т Бромлей Ю. В. Нариси теорії етносу. М.. 1983
Кларін М. В. На шляхах пізнання щастя // М. Аргайл. Психологія щастя. М.: Прогрес. 1990
Кроткова 0. А.. Семенович А. В. Деякі особливості мозкової організації образів зорової пам'яті людини та механізм виникнення конфабуляцій//Психологічний журнал. 1994. Т. 15. № 1
== Примітки ==
== Див також ==
| |||