Георг Гервег: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 10:
На гроші, які Гервег отримав від видавництва, він поїхав у Париж, де Гейне вітав Гервега як «залізного жайворонка», потім, восени 1842 р. поїхав до Німеччини з метою вербування студентів для «Німецького вісника». У Німеччині його зустріли як національного героя, особливо вітали у головних центрах лібералізму: у Кьольні, у Дрездені (А. Руге та Р. Пруц) та у Кенігсберзі. У Кьольні Гервег знайомиться з [[Карл Маркс|Карлом Марксом]] і стає одним з ведучих авторів «Рейнської газети». У Берліні зіткнувся з «Вільними» (група Бруно Бауера), у цьому конфлікті Маркс та Руге підтримали Гервега. Пруське керівництво заборонило періодичне видання, де працював Гервег, хоча перед цим він мав аудієнцію у короля (Фрідріха IV). У відповідь Гервег надіслав Фрідріху IV лист, у якому висловив свій протест. Після цоьго він був вимушений покинути країну.
З того часу почалося його блукання по Європі. Спочатку він повернувся у Швейцарію, потім відвідав Італію та Францію. У 1843 переїхав з Марксом та Руге до Парижа, співробітничав у «Німецько-французких щотижневиках», видав другий том «Віршів живої людини» (1844 р.). Після Лютневої революції розійшовся з Марксом, організував серед німецьких ремісників у Парижі загін для авантюрного походу на Німеччину з метою проголошення республіки. Активна участь у Французькій революції 1848р., котра закінчилася поразкою, змусила Георга знову залишити країну і він знову виїхав до Швейцарії.
Поразку революції 1848 г. Гервег сприйняв як крах усіх своїх сподівань та ідеалів, але продовжив у своїй власній творчості традиції демократичної літератури 40-х рр. У поезіях, статтях та фельєтонах викривав європейську реакцію. На прохання Ф.Лассаля у 1863 р. створив гімн для "Всезагального німецького робітничого руху", будучи під впливом «Пісні до британців» Шеллі. Також перекладав твори Ламартіна та Шекспіра на німецьку мову.
| |||