Заячківський Микола Остафійович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 57:
Маючи багатьох друзів — діячів культури ([[Франко Іван Якович|Іван Франко]], [[Колесса Олександр Михайлович|Олександр Колесса]] та інші) — розпочав свою діяльність також на культурній ниві. Був спершу референтом, а з [[1900]] року — директором українського театру при [[Українська бесіда|«Руській бесіді»]]. Допомагав українським літераторам, у [[1898]] році власним коштом видав збірку поезій «Мої листи» [[Щурат Василь Григорович|Василя Щурата]]. У [[1903]] році став одним із організаторів святкування 35-річного ювілею творчої діяльності [[Лисенко Микола Віталійович|Миколи Лисенка]].
Чільний діяч громадських та економічних ініціатив, започаткованих [[Нагірний Василь Степанович|Василем Нагірним]]. У [[1901]] році під егідою товариства «[[Народна Гостинниця]]» (створеного [[Нагірний Василь Степанович|Нагірним]]) відкрив перший український готель на гірському курорті [[Микуличин]] і став його директором. Одними із перших постояльців були [[Лепкий Богдан Сильвестрович|Богдан Лепкий]] та [[Стефаник Василь Семенович|Василь Стефаник]].<ref>[http://vechervkarpatah.at.ua/index/0-1106 Гуцульська земля додавала наснаги]{{ref-uk}}</ref>
Довгий час Микола Заячківський був інспектором, а потім — головним директором іншого дітища [[Нагірний Василь Степанович|Нагірного]] — [[Народна торгівля (кооператив)|«Народної торговлі»]]. У вересні 1910 року брав участь у Міжнародному кооперативному конґресі в Гамбурзі<ref>[http://ukrstor.com/ukrstor/levizkij-politdumki09-76.html Кость Левицький. «Iсторiя полiтичноi думки галицьких українцiв 1848-1914»]</ref>. В різний час очолював «[[Міщанське братство]]», [[Сокіл (товариство)|товариство «Сокіл»]] ([[1922]]—[[1933]]), «[[Товариство опіки над емігрантами]]». Член ради міста [[Львів|Львова]], радник Торгово-промислової палати у [[Львів|Львові]], почесний член [[Союз українських купців і промисловців|Союзу українських купців]].
| |||