Відмінності між версіями «Заячківський Микола Остафійович»

Маючи багатьох друзів — діячів культури ([[Франко Іван Якович|Іван Франко]], [[Колесса Олександр Михайлович|Олександр Колесса]] та інші) — розпочав свою діяльність спершу також на культурній ниві. Був спершу референтом, а з [[1900]] року — директором українського театру при [[Українська бесіда|«Руській бесіді»]]. Допомагав українським літераторам, у [[1898]] році власним коштом видав збірку поезій «Мої листи» [[Щурат Василь Григорович|Василя Щурата]]. У [[1903]] році став одним із організаторів святкування 35-річного ювілею творчої діяльності [[Лисенко Микола Віталійович|Миколи Лисенка]].
 
Активний учасник громадських та економічних ініціатив, започаткованих [[Нагірний Василь Степанович|Василем Нагірним]]. У [[1901]] році під егідою товариства «[[Народна Гостинниця]]» (створеного [[Нагірний Василь Степанович|Нагірним]]) відкрив перший український готель на гірському курорті [[Микуличин]] і став його директором. Одними із перших постояльців були [[Лепкий Богдан Сильвестрович|Богдан Лепкий]] та [[Стефаник Василь Семенович|Василь Стефаник]].<ref>[http://vechervkarpatah.at.ua/index/0-1106 Гуцульська земля додавала наснаги]{{ref-uk}}</ref> Довголітній інспектор, а потім (аж до смерті) головний директор іншого дітища [[Нагірний Василь Степанович|Нагірного]]&nbsp;— [[Народна торгівля (кооператив)|«Народної торговлі»]].
 
ДовголітнійВ інспектор,різний ачас потімочолював головний«Міщанське директорбратство», [[Народна торгівляСокіл (кооперативтовариство)|«Народноїтовариство торговлі«Сокіл»]] у ([[Львів|Львові1922]], голова «Міщанського братства», [[Сокіл-Батько|«Сокола-Батька»1933]] (1922—1933), «ТоваристваТовариство опіки над емігрантами»,. радникРадник Торгово-промислової палати у [[Львів|Львові]], почесний член [[Союз українських купців і промисловців|Союзу українських купців]].
 
=== Російський полон ===