Відмінності між версіями «Заячківський Микола Остафійович»

Маючи багатьох друзів — діячів культури ([[Франко Іван Якович|Іван Франко]], [[Колесса Олександр Михайлович|Олександр Колесса]] та інші) — розпочав свою діяльність спершу також на культурній ниві. Був спершу референтом, а з [[1900]] року — директором українського театру при [[Українська бесіда|«Руській бесіді»]]. Допомагав українським літераторам, у [[1898]] році власним коштом видав збірку поезій «Мої листи» [[Щурат Василь Григорович|Василя Щурата]]. У [[1903]] році став одним із організаторів святкування 35-річного ювілею творчої діяльності [[Лисенко Микола Віталійович|Миколи Лисенка]].
 
У [[1901]] році під егідою товариства «[[Народна Гостинниця]]» відкрив перший український готель на гірському курорті [[Микуличин]] і став його директором. Одними із перших постояльців були [[Лепкий Богдан Сильвестрович|Богдан Лепкий]] та [[Стефаник Василь Семенович|Василь Стефаник]].<ref>[http://vechervkarpatah.at.ua/index/0-1106 Гуцульська земля додавала наснаги]{{ref-uk}}</ref>
 
Довголітній інспектор, а потім головний директор [[Народна торгівля (кооператив)|«Народної торговлі»]] у [[Львів|Львові]], голова «Міщанського братства», [[Сокіл-Батько|«Сокола-Батька»]] (1922—1933), «Товариства опіки над емігрантами», радник Торгово-промислової палати у Львові, почесний член [[Союз українських купців і промисловців|Союзу українських купців]].