Народна торгівля: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 3:
== Історія ==
У [[1873]] році в [[Австро-Угорська імперія|Австро-Угорщині]] було видано закон про заробітково-господарські спілки, який передбачав розвиток кооперації на всій території імперії. Влада вирішила використати кооперативний рух для гальмування процесу розорення дрібних товаровиробників. Галицькі поляки відразу оцінили нові можливості. Наступного, [[1874]] pоку, польські кооператори створили у Львові Союз заробіткових і господарських товариств, до якого входили 51 кредитний і 7 промислово-торгівельних кооперативів, які мали 17175 членів. Українська громада деякий час ''пасла задніх''. Проте з часом деякі кооперативи почали «українізуватися» (зокрема, кредитна спілка «Віра», створена [[1873]] pоку у містечку [[Тисмениця]]).
Засноване у [[Львів|Львові]] у [[1883]] році з ініціативи [[Нагірний Василь Степанович|Василя Нагірного]] і А. Ничая, які пізніше були його довголітніми керівниками. Метою створення було оптове постачання «з перших рук» і навчання українського населення веденню власної [[торгівля|торгівлі]]. По містах «Народна торгівля» організовувала власні склади та крамниці, яких станом на [[1914]] рік мала 19, об'єднуючи 1244 членів (в тому числі 93 кооперативи). З «Народною торгівлею» співпрацювала 831 дрібна українська крамниця.▼
▲
З [[1907]] кооператив змінив статус і став союзом торговельно-господарських спілок, маючи за мету перетворення громадських крамниць (які були при церквах, читальнях «Просвіти» тощо) в кооперативи рогдельського типу.
| |||