Вікіпедія

Підбіл звичайний: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
зображение
Praetorian (обговорення | внесок)
757 редагувань
викификация
Рядок 10:
{| border="0"
|- valign="top"
|''Царство:'' || [[Рослини]] (Plantae)
|-
|''Відділ:'' || [[Покритонасінні]] (Magnoliophyta)
Рядок 26:
|}
 
'''Підбіл звичайний''', мати-й-мачуха (''Tussilago farfara'' L). Місцеві назви - — мати-мачуха, білпух, підбій тощо.
Багаторічна трав’янистатрав'яниста рослина родини складноцвітих (40-25 см заввишки) з повзучим, товстим кореневищем. Навесні утворюються тільки квітконосні безлисті опушені пагони з численними дрібними лускоподібними листочками. Листочки притиснуті, яйцеподібно-ланцетні, бурувато-червоні. Після цвітіння утворюються укорочені пагони з розеткою прикореневих листків. Листки (10-25 см завширшки) округло-серцеподібні, кутасті, нерівнозубчасті, зверху голі, знизу - — білоповстисті. Кошики (20-25 мм у діаметрі) поодинокі, після цвітіння пониклі. Квітколоже плоске, голе, крапчасто-ямчасте. Обгортка дзвоникувата, однорядна, листочки обгортки лінійно-ланцетні, зеленуваті, по краях білуватоплівчасті, квітки жовті, крайові - — язичкові, маточкові, серединні - — трубчасто-дзвоникоподібні, на верхівці п’ятизубчастіп'ятизубчасті, двостатеві. Тичинок п’ятьп'ять, маточка одна, зав’язьзав'язь нижня. Плід - — довгасто-циліндрична сім’янкасім'янка (3,5-4 мм завдовжки) з чубком довгих білуватих волосків.
 
Росте підбіл на глинистих схилах, у ярах, по берегах річок і озер, на окраїнах вільхових боліт. Тіньовитривала рослина. Цвіте в березні - — квітні.
Поширена майже по всій Україні, переважно на Поліссі, півночі Лісостепу, в Карпатах і Закарпатті. Промислова заготівля можлива у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Сумській, Хмельницькій, Вінницькій, Тернопільській, Львівській, Івано-Франківській і Закарпатській областях. Запаси сировини значні.
 
Рядок 35:
Лікарська, медоносна рослина.
 
У науковій медицині з лікувальною метою використовують листки - — Folium Farfarae, рідше квітки - — Flores Farfaiae. Їх застосовують як відхаркувальний засіб при хворобах дихальних шляхів та при кашлі.
У листках і кошиках містяться глікозид тусилягін, ефірна олія, дубильні і слизисті речовини, фітостерин, інулін, галова, яблучна й винна кислоти, каротин і вітамін C.
 
У народній медицині листки і кошики підбілу рекомендують при стенокардії, бронхіальній астмі, запаленні і туберкульозі легень, затяжному кашлі, кишково-шлункових хворобах. Листки використовують Для збудження апетиту, при простудних захворюваннях. Соком листків лікують туберкульоз легень, золотуху, нежить, гнійні рани й виразки. Свіжі листки прикладають до наривів, ними лікують запалення шкіри, запалення вен на ногах. Відваром листків з підбілу і кропиви миють голову для укріплення волосся і проти лупи.
 
У гомеопатії використовують есенцію з свіжих листків. Підбіл звичайний - — один з найраніших медоносів і пилконосів, медопродуктивність його до 18 кг/га, взяток з нього сприяє розвиткові розплоду.
 
== Збирання, переробка та зберігання ==
Збирають цілі неушкоджені листки підбілу в травні - — червні, зриваючи їх з черешком або зрізуючи ножами. Сушать на горищах під залізним дахом або під наметами, розстилаючи тонким шаром. Сухі листки пресують і пакують у тюки вагою по 50 кг або в мішки вагою по 20 кг. Строк зберігання - — три роки.
Кошики заготовляють на початку цвітіння, обрізуючи або обриваючи їх з квітконіжкою не більше 0,5 см завдовжки. Сушать так само, як і листки. Пакують у фанерні ящики, вистелені папером, вагою по 25 кг.
 
== Джерела ==
* Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І.  Дари лісів. – — К.: «Урожай», 1979
 
{{Commons2| Tussilago farfara | Підбіл звичайний }}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Підбіл_звичайний